Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

74 Юдейське виховання совєтської молоді. (Нове Українське Слово. Київ. – 1942. – № 189 (204), 16 серпня). Специфічним відбитком чисто юдейської ідеології в сітогляді і побуті совєтської молоді є завжди підкреслено негативне ставлення до фізичної праці і намагання за всяку ціну її позбутися. Совєтська пропаганда багато кричить про потяг молоді до навчання, а серед різноманітних «досягнень» совєтського будівництва майже на першому місці завжди ставить поширення освітніх закладів. Проте, потяг до навчання совєтських юнаків пояснюється майже виключно прагненням звільнитися від фізичної праці, і кожний, хто дістав хоч найменшу освіту, вважає неможливим для себе працювати фізично. Це – один з численних парадоксів країни працюючих, і сама совєтська школа, яка протягом багатьох років гордо величала себе трудовою, кінчила тим, що повністю відмовилася від будь-якого запровадження трудових навичок, будь-якого навчання фізичної праці. Те ж саме було і з так званою фізичною культурою. Хоч офіційно совєти всіляко пропагували різні види спорту і щедро нагороджували всіляких рекордсменів, проте спорт не входив у самий побут совєтських людей і крім масових видовищ, завжди лишався для них чимсь чужим і незвичним. Зокрема, в школах спортивним заняттям присвячували себе лише окремі одиниці. Серед дорослих же спортом займалися найбільше ті, хто гадав зробити з його допомогою певну кар’єру, висунувшиссь у лави рекордсменів та орденоносців, у лави так званих «знатних людей». «Знатність» же обіцяла різноманітні привілеї, які на фоні сірого й буденного совєтського життя мали не абияку вартість, і спорт був лише одним із шляхів цієї кар’єри. І тут – загальний утилітаризм і повнв безідейність. Коли уявити собі тип совєтської людини в повному його вигляді, – на щастя, цей тип не зміг за часи панування совєтської влади охопити всю людність, – смертельний жахохоплює душу при думці, якою могла бути дальша доля нещасних підсовєтських народів. «Якщо жиди переможуть, то це буде похоронним вінком для людства, і наша планета знову, як це вже було колись, буде летіти в міжпланетних просторах, позбавлена людського життя» (Адольф Гітлер).