Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

76 1.4. Євреї, більшовизм, комунізм. Королівство кривих дзеркал. Далі без коментарів… Оздоровлення нації. (Нове Українське Слово. – 1942. – № 97 (112), 30 квітня). Двадцять років жидо-большевицької влади завдали незчисленних ран нашому народові, і багато треба працювати над тим, щоб їх загоїти. Оздоровлення і перевиховання народу є найскладнішим завданням нашого часу. Багато разів говорили ми про те, в якому саме напрямку повинно йти наше перевиховання: марксистському матеріалізмові ми повинні протиставити моральний ідеалізм, виховати в собі почуття внутрішнього обов’язку і честі, привчити себе до іншого ставлення до праці. відчути її радість; марксистській «боротьбі класів» – протиставити свідомість єдності всіх синів нашої нації, готових працювати над її відродженням. Але для успішного здійснення цих важливих історичних завдань нам не вистачає багатьох і часом вирішальних передумов. Серед цих передумов на першому місці слід поставити авторитет і характер. Поставивши собі мету підірвати всі підвалини суспільного життя народів, в середовищі яких доводилось їм жити, юдеї спрямували свої зусилля на те, щоб повалити всі рішуче авторитети. Обвинуваючи батьків у відсталості і різних забобонах, большевики нацьковували проти них їх власних дітей. Діти, на їх погляд, були носіями «нового і передового», вони були просвічені світлом «єдиного правдивого» вчення – Маркса-Леніна, вони лише засвоїли «істину» марксистської теорії, і тому на них було покладено завдання перевиховувати їхніх же батьків, які залишалися під владою старих поглядів і звичок. Який же тут міг бути авторитет батьків у дітей? Большевики ж, старанно проповідуючи на словах рівноправність жінки, не створюючи для цього ніяких об’єктивних передумов, добилися лише того, що після, як жінка пішла з сім’ї на виробництво, в школу, в установу, сім’я розпалася. Так само в школі, виховуючи в учнів за допомогою піонерських і комсомольських організацій «класову чуйність», закликаючи їх не довіряти учителям як представникам того ж старого покоління, привчаючи їх шукати в кожному вислові вчителя або пряму