Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

77 контреволюцію, або прояви відсталості і недорозвиненості, большевики зводили нанівець і авторитет педагога. Цьому сприяло й те, що школа була позбавлена фактично будь-яких засобів впливу на учнів – виключати з школи заборонялось, дисциплінарних кар не було, і навіть вся відповідальність за неуспішність або погане поводження учнів лягала на тих же нещасних педагогів. Не сприяло підвищенню авторитету соваєтських учителів і те, що переважна більшість нової генерації їх не відповідала своєму призначенню, була недостатньо кваліфікована і підготовлена до своєї роботи. Який авторитет серед учнів міг мати майже неписьменний його учитель, що на кожному кроці виявляв своє незнання, низький культурний рівень, не кажучи вже про моральні властивості, які совєтський педагог поділяв з усіма совєтськими людьми, – дводушність, неправдивість, боягузтво, підлабузництво перед старшими, некультурність у поводженні, неточність у роботі і таке інше. «Класова чуйність» і повсякчасна перевірка молоддю представників старшої генерації досягали найвищих ступенів у вищій школі. Саме там особливо розцвітали так звані «критика» і «самокритика». Студент, коли він хотів бути «активним», обов’язково мусив викривати у своїх профілів різні «ухили» і «збочення» від марксо-ленінової теорії або генеральної лінії партії. На кожному професорі, за винятком кількох членів партії або наймолодших – вихованців совєтської школи, лежав штамп «буржуазності». І через цю всю буржуазність він не міг не робити різних помилок, які і треба було у нього викривати. Коли ж професор не давав прямих приводів обвинувачувати його в тій або тій «єресі» супроти марксо-ленінської ортодоксії, пробували читати в його лекціях, доповідях, висловленнях щось приховане між рядків. Коли він не виявляв своєї контрреволюційнлості, то, значить, він її приховував. І коли якийсь професор із «буржуазних» набував у молоді певного авторитету своїми знаннями або вмінням їх подавати, проти нього обов’язково мобілізовувалися всі сили студентів через комсомол і партійну організацію. «Буржуазними» були також і різні спеціалісти – на виробництві, в лікарнях, у війську. І кожний буржуазний спеціаліст, яка б не була його діяльність і які б він не виконував