Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

78 функції, уже тим, що він був «буржуазний», стояв під постійним підозрінням, був об’єктом безконечних відкритих і прихованих перевірок. Кожна його помилка, часто лише позірна, пояснювалася «шкідництвом» або «саботажем» з його боку. І більше того, всі так звані «неполадки». всі збитки і недоречності, які випливали з самої большевицької системи, системи управління і господарювання, або були результатом якихось хибних заходів, пояснювалися небажанням тих же «буржуазних» спеціалістів щиро працювати. Хто не памятає того, як кілька десятків учених, агрономів і інших спеціалістів сільського господарства були розстріляні большевиками за те. що лани були вкриті бурянами! Лісоводів розстрілювали або засилали в далекі місцевості спочатку за те, що вони ніби зберігали для своїх «буржуазних» хазяїв ліси, запроваджуючи в лісопорубках необхідну економію, а потім за те, що вони вирубали їх занадто багато і через те викликали збезводнення великих просторів. «Буржуазний» спеціаліст не мав авторитету тому ве, що він був «буржуазний», а начальники і керівники совєтської генерації для того, щоб користуватись авторитетом, не мали ані потрібних знань, ані технічного вміння і досвіду. Необізнаність совєтських начальників і спеціалістів совєтської генерації в найелементарніших справах могла б бути темою незліченних анекдотів. Та й скілька цікавих речей розповідали про різних директорів машинно-тракторних станцій або радгоспів, які не мали ніякого уявлення про сільське господарство, не могли навіть відрізнити пшениці від ячменю. І вся совєтська держава, побудована на неймовірних насильствах і нелюдській жорстокості, з одного боку, безсоромній брехні і повсякчасному ошуканстві – з другого, не могла користуватись у своїх громадян будь-якою повагою. Яка повага могла бути, наприклад, до совєтського суду, що у всій своїй діяльності виходив з принципу класової приналежності і класової вартості, до канцелярії будь-якої совєтської установи, де бюрократична тяганина і формалізм перевищували всяку ймовірність? Суд і канцелярія гоголівського Миргорода могли б здаватися зразком акуратності і чесності в порівнянні з совєтськими установами. Хіба можна було думати про авторитет совєтської міліції і,