Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

79 зокрема. органів політичної охорони – ГПУ, НКВД, де все було побудоване на брехні і тортурах? Адже страх і авторитет – це різні речі. Поваливши авторитет батьків у сім’ї, учителів у школі, начальників і старших на вироббництві, замінивши авторитет держави тваринним страхом перед її карними органами, большевики витравили в свідомості своїх нещасних рабів авторитет і тих духовних засад, без яких неможливе взагалі співжиття людей і культурний поступ їх: авторитет моралі, релігії, народніх традицій і звичаїв. Все це було проголошено або прямою контрреволюцією. або буржуазними забобонами і залишками старого й віджитого. І як в усіх галузях життя, виявивши свою неспроможність змінити зруйноване чимсь новим. Марно намагалися вони протиставити знищеному або вкрай ослабленому авторитетові старого авторитет нових інституцій. Для цього не було ніяких передумов, і всі старання їхні, не зважаючи на всю зовнішню помпезність, на яку вони були завжди такими щедрими, залишалися безрезультатними, З якою помпою справляли вони свої свята! Якою урочистою пишністю оточували своїх начальників! Як багато галасували вони про совєтську сім’ю, совєтську мораль, совєтську школу! Але ніколи вони не могли добитися виховання справжнього, щирого, а не фальшивого, «совєтського» авторитету. Оздоровлення нашого народу після того, як силами Великої Німеччини він звільнився від жидо-большевицького рабства, треба починати саме з відновлення порушеного або ослабленого авторитету – авторитету сім’ї, школи, держави, народніх традицій і звичаїв. Без цього ми не зможемо себе перевиховати і скинути з себе всю ганебну спадщину жахливого минулого. Але авторитет не є щось зовнішнє, що можна накинути зверху або нав’язати силою. Авторитет треба заслужити. Наша молодь повинна пройнятися думкою про те, що без поваги до авторитету певних осіб і установ неможливий будь-який порядок і поступ у суспільному житті. Представники ж старшого покоління повинні якнайпильніше подбати про те, щоб, поборовши в собі всі залишки большевизму, заслужити собі справжній авторитет у сім’ї, на роботі, в державі, – заслужити його своїми знаннями, своїм умінням і досвідом, своїм ставленням до роботи, розумінням своїх обов’язків, своєю високою моральністю, силою волі і характеру [20].