Коваль Г.П. Євреї на сторінках українських газет періоду нацистської окупації в 1941 – 1942 роках / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв: Іліон, 2019. – 266 с.

98 величезні гроші. Так само зовсім невипадково Маркс створює теорію класової боротьби, тобто теорію антагоністичних (протилежних) інтересів робітників та інших верств людності. Саме жидові Марксу належать слова, що «робітники не мають батьківщини». Всі три інтернаціонали були витвором жидівства, яке прикривалося якоюсь вигаданою організацією робітничого класу у всесвітньому масштабі. Здобутки цього «інтернаціонального пролетаріату» мали привести до кінцевої мети класової боротьби – перемоги соціалізму, а потім комунізму через світову революцію. Насправді ж за всіма цими зовні гучними, в дійсності ж порожніми словами крилася ціль світового жидівства – всіма засобами сіяти ворожнечу між людьми, перешкоджаючи їх мирній творчій праці, щоб ворожнеча ця могла дати йому перемогу, владу і гроші. Створений жидівством большевизм всіма силами старався запалити світові революцію. Третій, тобто «комуністичний», інтернаціонал протягом усього свого існування (з 1919 року) галасував, що світова революція, мовляв, уже наростає, уже посилюється, уже ось-ось вибухне. Але вона навіть і не починалася. З того часу, як у Німеччині перемогла націонал-соціалістична робітнича партія і фюрерство над партією взяв Адольф Гітлер, надії жидівства на світову революцію провалилися, і воно починає добиватися влади шляхом війни. Тут знову придалися гасла інтернаціоналізму і химерна тінь світової революції: під їх заслоною большевики готувалися до наступальної війни. За жидо-большевизмом, якщо не можна підняти революцію агітацією та пропагандою, її можна зробити з допомогою війни. Недаремно ж большевики довгий час провіщали «нові тури революцій і воєн». Війни ці, за планом жидо-большевизму, мусять принести так бажану йому світову революцію, остання ж дасть змогу жидівству ловити рибу в мутній воді, тобто загарбати владу, а за нею і гроші. Пригадаємо, що 1934 року, на ХУІІ зїзді большевиків говорилося про назрівання політичної кризи і прискорення розвитку світової революції. Найвиразніше і цілком недвозначно таке розуміння виявилось у резолюції УІІ конгресу комінтерну. Було ухвалено: «Всіма силами і засобами зміцнювати СССР. Як в умовах миру, так і в умовах