Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ Мені ніколи не доводилось одвідувати дім для божевільних, я ніколи не бачив багато хворих душею, але гадаю, що вражіння, котре зісталося в мене після инокентієвців подібне до того, яке можна винести з палат божевільного дому. „Сумну" процесію з Инокентієм на чолі мені довелось спостерігати в м. Пудожі, наближаючись до котрого юрба тісним кільцем оточила Инокентія, щоб не дати його поліції. Містом юрба йшла також. Співать поліція забороняла. Дякуючи цьому «святість» демонстрували тільки хрестами та образками, якими всі були обвішані, та хіба тим, що всі йшли без шапок. Привідця всього – Инокентій має на вигляд коло 40 років; тип аскета з півдня, з горючими очима та палкою мовою. Він радо заходив у балачку, коди хто одвідував його під час одпочинку. Про свою подорож він так оповідав показуючи на палицю: – Виною всьому оцей посошок. Прийшов до мене „странник нєкій", сивенький дідусь, дав оцю палицю і сказав: „Встань і іди" – і я пішов". Іду – казав – на Петербург, щоб достукатись до синоду. К.С. [2] 2. Рада. – 1913. – № 45, 23 февраля (8 березня). Молдаване-прочане у Київі. 26 февраля у Київі на вокзалі задержали душ з 80 прихильників Інокентія що їхали до нього в олонецьку губернію. Їхати далі з Київа, в Москву їх не пустили; у вечері, коли прибув поїзд з їх земляками, що повертаються додому, їх також випровадили назад у Бесарабію. В залі 4-го класу Київського вокзала лежали вони на брудному помості, змарнілі, пр- стоволосі з блискучими очима. Розмовляли, читали Євангеліє. Обличчя – типово- молдаванські, смугляві, з темними плямами під очима. Чоловіки й жінки, старі й молоді, маленькі діти. Все, що вони мають – це залізнодорожний квиток, сухарі та яблука на дорогу. Все покинули дома на призволяще. Де-хто спродався, инші все так покинули. За десятину землі, яка йде звичайно за 200 карб., брали 25 – аби вистачило 165