Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ Ми не будемо міркувати по суті, чи добра така політика, чи ні, – кому вона корисна, той завжди вважає за добру! Пригадуємо тут тільки, їцо школа грає найбільшу ролю в таких заходах. Знов же, з другого боку, недержавні народи, що вважають за краще для себе не зливатись з пануючою нацією, а заховати при державнім звязку з нею своє власне культурно-національне обличча, ті народи, кажемо, дбають насамперед про те, щоб їхня школа мала власний національний характер, щоб наука в ній подавалась рідною мовою, щоб учено було там про рідний край, про його минуле, щоб знайомлено було з його письменством. Дуже рідко буває, щоб недержавна нація могла поставити свою школу на твердий національний ґрунт. Це бачимо лиш в тих державах, де й „інородці" мають забезпечені права самостійного національного розвитку, от як це є до певної міри в Австрії з чехами та поляками. Але й ці народи, поки здобули все те, що мають тепер, і університети, і гімназії, і народню школу, пройшли довгий шлях упертого змагання й заходів. Та не всі недержавні народи опинились в такому щасливому стані: ті ж самі поляки, що почувають себе панами в Австрії і ще гноблять там інших – наших братів галицьких українців – в Німеччині та в Росії тільки мріють про те, щоб у і їх шкільна справа стояла так, як і в Галичині. Одначе й тут, розуміючи всю вагу національної освіти, вони зуміли осягти того, що польська дитина може здобути освіту рідною мовою, хоча й не в офіціальній школі, хоча й не здобуваючи по скінченні науки жадних прав і привилеїв. І не тільки поляки. Литовці, латиші, вірмени, татари, молдавани й инші численні „інородці“ Росії, докладають усіх сил, щоб мати свою національну школу. Звичайно, вони не можуть покладатися й рахувати на матеріальну поміч од держави, навіть більше, їм доводиться радіти, коли держава не ставить непереможних заборон, – адже ж їхні домагання ідуть в супереч теперішній державній політиці. Але при всіх перешкодах, при самих несприяючих обставинах ті народи зуміли осягти те, що мають принаймні початкову народню-школу рідною мовою, а це ж є найбільша річ, 21