Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ проголосив незалежність Албанії. Цілих 35 років мусіли турки воювати незалежну Албанію, аж доки таки завоювали її в 1478 р. на-ново й повернули в становище звичайної турецької провінції. Успіхи повстання Скандербега зробили його в очах албанського народу національним героєм, бойовим гаслом за незалежність рідної країни. Стоючи сама на невисокім ступіні культурности, Туреччина не мала змоги й після другого завоювання Албанії вплинути в бажаному для себе напрямі на її культурне життя. Що найбільше вона могла зробити, так це гальмувати змагання албанського народу до поступу, отже нема нічого дивного, що кращі сини цього народу не забували про справу визволення, роспочату Скандербегом. Правда, турки сприяли албанцям, як добрим войовнакам й магометанам і допускали їх, на рівні з собою, до урядів то-що, але це не могло замінити народові жаданої незалежности. На початку XIX віку обставини знову складаються так, що Албанія ледве не відпала від Туреччини. Один з пашів, Алі, албанець по походженню, що мав під своєю рукою сумежні з Албанією землі, розпростер був свою владу і на Албанію й хоч стало платив Туреччині податок, але мало зважав на її накази і поводився як незалежний володарь. Алі паша вів самостійні зносини з державами, робив заходи над піднесенням культурного рівня своїх земляків та піклувався поширювати західно-європейську цивілізацію в країні. Турецький уряд, щоб покласти край відособленню Албанії, мусів роспочати проти Алі-паші справжню війну, що закінчилася тільки 1882 р. перемогою турків. Одначе й після цього Турція не мала спокою з Албанією, Хоч магометане албанці й допомагали турецькому урядові вгамовувати повстання підданців христіян, так за те албанці христіяне ставали до помочі таким повстанням, а визволення з-під турецької влади греків викликало в 1827 – 29 р.р. визвольні розрухи і в і самій 272