Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

251 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Брак політичного реалізму був у Польщі просто неімовірний. Просто неімовірне було незнання примітивних фактів із державної та міжнародної дійсности не тільки у широких верствах польської інтелігенції, але й у найчільніших та найбільш відповідальних політиків, у партійних лідерів, у міністрів. Коли будемо ще окремо казати про національну політику в Польщі, як про одну з головних причин внутрішньої слабости польської держави, а через те одного з головних винуватців польської катастрофи, наведемо неодин конкретний приклад повного незнання меншиневої проблеми у польській громадянській та державній верхівці. Тут пригадаємо тільки вибухи реготу або обурення на польських соймових лавках на згадку українських послів про «кілька міліонів українців у Польщі», наче б то промовець сказав якийсь дотеп або дозволив собі на безличний вискок; пригадаємо виступи міністрі Мейштовича, Нєзабітовського, Пєрацького, Складковсбкого, послів Жиборського, Вагнера, Остафіна, «знання проблеми» ушефа ОЗН-у ген. Скварчинського, підхід до меншиневої проблеми у цілому ендецькому таборі. Річ не в тім, що це були протиукраїнські промови і думки, що це була протиукраїнська, проти білоруська чи проти німецька меншинева політика. Річ у тім, що це взагалі не була політика, а була якась дика забава, оперта на жахливому анальфабетизмі, на незнанні примітивних правд і фактів. І так було майже в кожній царині. Не було взагалі поважного підходу до поважних справ. Наприклад: хто з полків направду поважно цікавився геополітичною ситуацією Польщі? Скільки було одиниць, які здавали собі справу з основної проблематики всієї польської закордонної політики, проблематики, яку створювало саме положення Польщі поміж великою Ніеччиною і великою Росією? Хто поважно думав і передбачав неминуче банкроцтво версайської системи? Х+то призадумувався над конечністю пристосуватися до змін, які мусять прийти в Европі?! Скажете: Пілсудський. Так. Пілсудський мав зрозуміння для польської геополітичної проблематики, але одночасно той сам Пілсудський зробив президентом Моснніцького, (в день 1 червня 1926 посол з «Клюбу Праці» Косцялковський, який їздив за приказами до