Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

266 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 націоналістичними ендеками та клерикальними хадеками, віддаючи напр.. польським націоналістам цілу внутрішньо-національну (меншиневу) політику й усе шкільництво – за ресорти публічних робіт і суспільної опіки (читай: за право обсаджувати своїми партійними людьми всі багаті «каси хворих» у Польщі_) і так було з урядом Скшиннського (листопад 1925 – травень 1926). Таким робом люди при кермі Польщі і суспільно-політичний напрямок влади залежний був у першому періоді польської держави від 1) ходу боротьби з Пілсудським і 2) від соймово-кулюарних партійних розмов, які вічно обертались довкола аритметичних обрахунків щодо «більшости» і «меншости». Це був типовий демо-ліберальний парламентарний устрій з тим застереженням, що 1) польська демократія не мала ніяких власних державо-творчмих традицій та найліпше, що знала, навчилася з австрійського парламенту, 2) у такій найважнішій ділянці внутрішньої політики, як меншинева політика, польська демократія не признавала демократичних принципів. І 3) у польському демократичному таборі не було індивідуальностей понад пересічну мірку, не було людей виразного світогляду і сильної волі, а найчесніші й найрозумніші одиниці були теж звичайно людьми найслабшої волі і найслабших нервів, що підпадали під вплив партійно-політичних грачів (напр. Станислав Тугут). Тому не можна ніяк казати, що до травневого перевороту правила у Польщі демократія: це була карикатура демократії і карикатура парламентаризму , це було саме таке зловживання демократичною фірмою, яке – поруч із подібними зразками російської «демократії» Керенського, німецької демократії веймарського часу чи італійської псевдо-демократії урядів Сонніна і Факти – доводило до компрометації і дискредитації самої ідеї демократії і демократичного державного устрою. Хто ж правив після травневого перевороту? Тільки наївна людина, цілковито незорієнтована у польських відносинах, може відповісти на це питання: Пілсудський. По- перше Пілсудський завжди цікавився тільки якоюсь одною ділянкою державних справ, зовсім не цікавлячись усіми іншими справами. І так у перших роках після перевороту