Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

267 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 цікавився боротьбою на внутрішньому польському відтинку, розсаджував із внутра та розбивав польські партії, висилав до Берестя лідерів опозиційних партій. Патронував «берекам» та «санував» польське життя. Як відомо, те зацікавлення швидко ослабло було; до кінця життя Пілсудського залишились були лише дві домени, на які він зберігав безпосередній вплив: військо і закордонна політика, не рахуючи історично-політичної та військово-політичної полеміки, без якої не міг жити. Позатим державні справи або його зовсім не цікавили, або не вважав за відповідне до них вмішуватися, даючи вільне поле для попису своїм прибічникам. І тут саме починалося нещастя. Бо прибічники Пілсудського складалися з дилетантів, які робили голово кружну карієру, не маючи ніяких даних, щоб займати ті становища, що вони їх займали. Очевидно, кожна революція висуває на поверхню людей, до тог часу широкому загалові невідомих. Але нагле й масове обсаджування всіх – від найнижчих до найвищих – становищ у польському державному апараті в усіх його ресортах лєгіоністами та тими, що втішались протекцією у достойників із «першої бригади», – ішло разом з якимось культом дилетантизму, нефаховости, погорди до всіх і всього, що нагадувало фахове знання і досвід . Так було у державній адміністрації, яка раптом «не потребувала» правників, так було у закордонній політиці і в міністерстві фінансів (пол. Коц головою Банку Польського!) і в пресі (полк. Вижел-Сцєржинський головою союзу польських журналістів). Так було в першу чергу з самими після травневими міністрами, зпосеред яких найдовше «правив» ген.Складковський: він був премієром рівно три роки й чотири місяці, а міністром внутрішніх справ у різних урядах рівно 6 і пів літ, себто половину цілого після травневого періоду. Генерал Феліціян Славой-Складовський перейде безумовно до історії не тільки формально як останній премієр відродженої польської республіки, але як тип людини, яка не повинна бути премієром та взагалі міністром. Закоханий у Пілсудському позував і собі на «оригінала» та через те любувався у красномовних виступах, що мали б йому славу «найоригінальнішого промовця зпоміж міністрів», як також у «реформах», якими