Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

268 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 заскакував усю державу та тероризував усе її населення. Такими «реформами» була акція, що її приказав та ригористично особисто контролював, місяцями розїзджаючи автом по державі, – акція будування виходків по селах. На тему тих домиків, що дістали були популярну назву «славойок», кружляли тисячі дотепів, що осмішували міністра. Але це не дотеп, тільки справдішня правда, що більшість таких «люксусових» будок стояла по польських селах чистенька, не вживана, замкнена на колодку – у вичікуванні міністеріяльної інспекції. Другою такою реформою була акція цементування всіх подвір у Варшаві; скандал счинився аж тоді, коли показалось, що якасьжидівська фірма заробила міліони на тім інтересі. Врешті прийшло з осоистого приказу прем’єра міністрів і міністра внутрішніх справ та під ригором найбільших кар – малювання штахет і плотів. Передмістя Варшави пашіли какофонією красок. Дурійка малювання плотів дійшла до того, що її жертвою падали й чудові деревляні старинні церковці, пам’ятники архітектонічного мистецтва, а під надзором поліціянтів наші гуцули мусіли мазати вапном тини й перелази на високих полонинах. Як же той «державний діяч» розумівся на державних справах та як їх полагоджував, про це хай свідчить одна збірна польсько- українсько-жидівська аудієнція у нього, в одній із найважніших справ краю. Уніфікуючи державний устрій та лякаючись якихнебудь автономістичних тенденцій окремих частин Польщі (в даному випадку Східньої Галичини), Варшава рішила ліквідувати галицький Краєвий Виділ, перетворений у Тимчасовий Самоуправний Виділ, що мав зберігати фікцію самоуправи. На аудієнцію до міністра внутрішніх справ зголосились всі члени Краєвого Виділу, самі старі діячі, ріжних національностей і партій, всі – фахівці самоуправи й державного права. Всі вони станули в один ряд та кожний промовляв кілька слів, мотивуючи з іншої сторони потребу зберегти Краєвий Виділ. Складковський сидів на столі і слухав, баламкаючи ногами. Коли скінчив промовляючи останній делегат, він зіскочив зі стола і заявив: «коли б я хотів вам, панове, відповісти на все, що ви тут порушили, то я мусів би мати вдесятеро більшу голову, ніж її маю. До побачення панам»…