Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

269 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Очевидно, що такий міністр не мав поваги ні в міністерстві внутрішніх справ, ні в президії ради міністрів, ні тим менше у соймі, де він радо пригадував, що промовляє, як «посол». Всі найважніші справи розлазились по референтах: державою правили анонімні референти , – найбільше у міністерстві внутрішніх справ, але й також по інших міністерствах. Устрій був зуніфікований та зцентралізований, але «Бог високо, цар далеко», то й про Варшаву не думала нижча адміністрація. У воєвідських містах правили референти воєводства, передусім виділ безпеки («суспільно-політичний»), у повітових містечках старостинські «кацики», по селах – поліціянти. Варшавська верхівка мала інші турботи, ніж накреслювати політичні напрямні, координувати діяльність державної адміністрації і контролювати правильне виконування доручень центральної влади. Варшавська верхівка поринала з головою у боротьбу за престиж («перша» чи «друга» особа в державі?!), за кандидатуру до наслідства після Мосціцького на президентському стільці, за впливи в ОЗОН-і та за приєднування собі ріжних клік і котерій, які повстали поруч з партіями і поза партіями у самому санаційному таборі . ОЗОН став партією, до якої ніби мали довіря найвищі державні чинники. А проте ОЗОН не творив уряду і в уряді все засідали люди, щодо яких було невідомо, чи вони є членами ОЗОН-у чи ні, (напр. міністр фінансів Квятковський, чи хліборобства Понятовський), Один із міністрів був «чоловіком замку», другий «мужем довіря санаційних селян», інший «лєгіонової лівиці», цей «направяч», той «полковник», усіх ніби об’єднував пієтизм до імени Пілсудського, але не об’єднувала їх спільна конкретна програма, у цілій низці конкретних справ, програма, якої ні вони, ні ніхто поза ними не знав. Прилюдна опінія була занята безупинною боротьбою котерій довкола осіб президента та генерального інспектора військ. У тій ситуації було таксамо важко зорієнтуватись, хто править державою, як важко було визнатись у повені старих і нових політичних польських партій. Серед таких відносин найбільший вплив на владу здобула собі польська вулиця . Модний був навіть вислів, що «влада лежить на вулиці, треба її лише підняти». Ніхто тої