Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

281 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 приналежність до польської нації давала автоматично певнішу позицію у державі, дарма, що конституція признавала всім громадянам рівність перед правом. У деклараціях ріжних оонівських достойників та цілих організаційних прибурівок тієї партії казалось виразно, що «польський нарід є господарем у польській державі». У практиці ця теза виглядала не тільки так, що польські громадяни непольської національности були в головного локатора субльокаторами без права випровадитись, але й просто, що громадянин-поляк ототожнював себе з державою. Держава перестала бути твором, що на нього має складатися територія, населення та влада; держава в понятті не тільки пересічного поляка, але великої частини польської публіцистики і більшої частини польського зорганізованого громадянства була організацією самих поляків, яка не потребувала зовсім рахуватися з тими, що в тій організації знайшлись наслідком польських експансивних воєн. Перекладене на мову щоденної практики значило воно те, що кожний поляк-урядовець заступав інтереси не держави , тільки одної польської нації . Кожний польський урядовець почував себе польським патріотом, але в ендецькій інтерпретації патріотизму, себто, що до обов’язку польського патріота належить нищити всіх не поляків. Коли ж прийшло ще по наказу згори «усполечнєнє» урядовців, кожний урядовець на державній посаді почував себе діячем, покликаним «боронити польщину». Через те сторона-неполяк була у кожній польській державній та самоуправній установі згори заражена на шикану, на ворожий підхід державного чи самоуправного кацика за бюровим столом. Поляки не могли зрозуміти, що держава це надрядна установа та що інтерес держави з ріжно-національним складом громадян не може покриватись з інтересом одної нації. Вони не розуміли, що державний апарат мусить бути об’єктивним у трактуванні всіх громадян. Запрягши адміністрацій ний апарат до воза тільки польських національних інтересів – польська державна верхівка тим самим немов автоматично відштовхувала і насторожувала всіх громадян-неполяків проти держави. Не було в Польщі боротьби між окремими народами, боротьби природної і неминучої, коли йде про експансивність панівної нації та самозбережний змисл і розвоєві тенденції