Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

287 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Складковського) про «рівність всіх громадян без яких-небудь спеціяльних привілеїв для меншин», себто теорія легування взагалі меншини як суцільної одиниці, яка з титулу своєї національно-культурної та господарської окремішности (залишаючи вже на боці політичні змагання) має право до окремих прав. Була теорія про найкращу розвязку національної проблеми розчленуванням окремих «інородців» («divide et impera»), офіціально признана й реалізована у створенні двох окремих позицій у меншеневій номенклатурі національної статистики Польщі на означення того самого народу, всупереч переписному аркушеві «А» з 1930 року, в якому «українці, русини» находились у тій самій рубриці; для тої самої ціли створили нарід «тутейших» і підтримували москвофілів. Була врешті теорія міністрів Мейштовича та Нєзабітовського з І-го уряду Пілсудського, що українців ані білорусиниів у Польщі взагалі нема, бо є тільки русини. Була й теорія мін. Косцялковського про те, що всі українські вимоги, вичислені у кільканадцяти меморіалах з весни 1935 року «є в засаді слушні». Були преріжні заяви ріжних премієрів, міністрів та відповідальних політиків, заяви, які взаємно собі суперечили та залишались або виключно лиш у сфері теорії, або теж нав’язували до реалізаційних експериментів. І так само, як у ділянці державного устрою, як у ділянці міжнародніх зв’язків та армії – так само у ділянці відношення польської держави до її меншин ішли безупинно тільки експерименти. І тому саме, що 20 літ у найповажнішій проблемі держави ішли без упину самі лише експериментаційні вихиляси – не можна назвати їх політикою. Але коли в інших ділянках польського державного життя (закордонна політика, реформа устрою, військо) всетаки були в Польщі люди, які проявляли енергію діла; коли Пілсудський всетаки зробив травневий переворот та прогнав немилих йому генералів; коли Бек таки стояв на сторожі намічених Пілсудським закордонно-політичних напрямних аж до весни 1939 року, аж поки піддався натискові камарилій; коли Славек таки перефорсував квітневу конституцію; коли в соціальній ділянці Пристор як міністр суспільної опіки, а в господарській ділянці ще Володислав Грабський таки мали відвагу