Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

288 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 перводити непопулярні реформи, то в національній ділянці ні один польський відповідальний політик не виявив мужности йти проти задурманеної ендецькими гаслами вулиці та ніодин уряд і міністр не мав відваги переводити в діло ніякої позитивної і конструктивної програми , ба, не мав відваги навіть її виразно сформулювати та явно і славно проголосити. Коли навіть траплялися випадки такі, як із міністром освіти Суйковським безпосередньо після травневого перевороту (другий уряд Бартля), який використав часопис не інтерв’ю, щоб заповісти, що «рушить з мертвої точки справу українського університету», то шовіністичний сойм негайно такого міністра дезавуював, висловлюючи йому недовіря, а ні один його пізніший наступник, хоч із того самого режиму, більше вжже такої справи не порушував. Меншиневої політики у Польщі не провадили політики. Тільки поліцянти. Політичні заяви так-сяк конструктивного характеру падали у цій справі у Польщі тільки про форо екстерно . Таким був закон про воєвідську автономію трьох схілньо-галицьких воєводств з дня 26.ІХ.1922 року, прийнятий виключно на те, щоб облегшити польській закордонній політиці заходи щодо затвердження східніх кордонів Польщі. Коли ж на цій основі рада амбасадорів прийняла 15,ІІІ.1923 р. позитивну для Польщі постанову, зазначивши буквально: «тому, що Польща признала, що щодо Східньої Галичини етнографічні обставини вимагають доконче автономного устрою», – то Польща цілковито знехтувала власний закон і власне, добровільно приняте міжнароднє зобов’язання, підписане її представником (графом Маврикієм Замойським), та в квітневій конституції перейшла до денного порядку над своїми зобов’язаннями супроти власних громадян та закордонних союзників. І коли українські посли зголосили від сеьбе проект територіальної автономії для українських земель, то маршал сойму взагалі його не приняв, заявивши, що він… протиконституційний. Те саме сталося з загально-меншиневими зобов’язаннями, які Польша приняла супроти держав Антанти 28.УІ.1919, тоді, коли від підписання того договору у величезній мірі залежала справа взагалі ре активування самостійної Польщі. Коли польському урядові стало невигідно, щоб ті, з якими вона підписала той договір,