Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

290 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 польські уряди завжди проявляли велику енергію, здобувались на чималі зусилля: завжди тільки в актах негативного характеру, щоб нищити те, що створили і своєю працею придбали дані непольські народи. У конструктивній ділянці не було ніколи ні крихітки відваги, ані доброї волі. Справу полагоджували поліціянти – мундуровані на долах, немундуровані по воєвідських урядах та в міністерстві внутрішніх справ. Як же виглядала організація тієї «політики»? [11]. Організація національної політики. 10). З самого початку польської держави були в ній два осередки, які цікавилися польською національною політикою та нею фактично керували: сойм, в якому польська ендемія (розуміємо під нею ріжні споріднені право-шовіністичні партії) мала більшість і надавала тон цілій меншиневій політиці. Та ІІ відділ військ. Міністерства, т. зв. «двійка», де зібрався гурток колишніх лєгіоністів і «пеовяків» з нахилами до політики. Треба об’єктивно признати, що в тому часі, в р. р. 1918 – 21 вищі військові кола, що гуртувались довкола особи Пілсудського та були однодумцями його концепції поділу сходу Европи на національні держави, ставились – бодай теоретично – до української справи, а з нею взагалі до справ меншин у Польщі, ще найтолерантніше і найліберальніше. Це було теоретично лише тому, бо ті кола нічим практичним не зазначили свого окремого становища ні в ході польсько-української війни на терені Східньої Галичини, ані на методах військового правління на Правобережжі підчас походу на Київ у1920 році, коли то йшла там систематична чисто грабункові господарка: перемальовування написів на вагонах на «РКР» («польське колєє паньстове») та масове вивожування до Польщі всього можливого рухового майна своїх українських «союзників». Підчас польсько-совітської війни перші колонізаційні закони (себто: коштом німців на заході й українців на сході) стали платформою внутрішньої польської консолідації («уряд національної оборони» Вітоса). До ризького мира перли не військові, лише цивільні кола, однаково ендемія, яка завжди стояла на тім, щоб українську