Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

295 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 11). Завданням цих нарисів є дати загальну характеристику польської політики та покликуватись на факти, як на доказ наведених тез. Щоб подрібно входити у вичислювання фактів – на те треба би окремих не не статей, а енциклопедичних томів із численними співробітниками та відповідними умовинами для джерельних студій. В першу чергу торкається воно польської національної політики, себто поведінки польської влади і польського громадянства супроти всіх національних меншин впродовж 20-ти літ *). *) Польській політиці супроти німецької меншини присвячений І-ий том «Білої книги», з текстами деяких промов німецьких парламентарних представників, зі звітами, описами погромів і т. д. Що ж до політики супроти українців, то про це появиться окрема книжка про 20-літнє буття українського народу під польською владою, так. Що дуже легко перевірити правильність тверджень, що ми їх тут наводимо, на довгій низці докладних фактів і даних, списаних фахівцями із документарних джерел у згаданих двох найважніших публікаціях про дві територіальні меншини, з якими конфлікт був найгостріший і для Польщі найнебезпечніший. Поьські державні діячі та польські публіцисти залюбки покликувалися на аргумент, який мав виправдовувати польську меншиневу політику та доказувати польський лібералізм і толерантність супроти не поляків у державі: «деінде меншинам поводитися гірше». А на доказ, що меншинам у Польщі не поводиться «найгірше» – звикли поляки вказувати на те, що меншини мають. Одначе пи цій своїй аргументації польська сторона завжди промовчувала дві істотні речі: 1) прийняті власні зобов’язання супроти меншин і 2) стан посідання тих меншин у хвилині їх прилучення до Польщі. Коли треба було полякам, то вони славили свою державу, як країну демократичних свобод, що продовжує «благородні традиції Ягайлонів» «за нашу і вашу свободу», – іншим разом знову казали про пережиток демократії з її тезами толєранції, немов би відмова від демократії мала бути рівнозначною з відмовою від справедливої розвязки меншиневої