Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

296 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 проблеми! Забріханість, яка була прикметною рисою державного устрою, що був штучним зліпком демократичної републики й олігархічної диктатури та дозволяв або признаватися до одної із тих систем або її лаяти, в найяскравішій мірі на кожному кроці проявлялася на меншиневому відтинку. Послам дозволяли виголошувати різкі промови з соймової трибуни та новодити факти переслідувань, дозволяли на інтервенційні заходи і рішуче заперечували, немов польща має замір винародовлювати меншини. Але даних обіцянок уряд і поодинокі його міністри у суттєвих справах ніколи не дотримували! Те вічне покрикування себе на свій здогадний лібералізм, одночасно щораз нові заборони й обмежування, облесливі слова, що йшли напереміну з брутальними карними військово- поліційними експедиціями, вічне й безпреривне цькування преси зі спорадичними вуличними погромами, вічні шикани й колючки та маніфестації власного патріотизму, які найчастіше приймали форму образи співгромадян непольської національности – все воно так дратувало меншини і витворювало таку нестерпну атмосферу, що кожний не поляк у Польщі хотів – зміни. «Хай на гірше, аби інакше» - стало може політично нельогічною, але психологічно цілком оправданою думкою головно українців і біло русинів. І тому – згідно з історичною правдою – треба ствердити факт, що в хвилині упадку Польщі ніхто з меншин не жалував її! Польська влада і польське громадянство вічно не могло рішитися, як ставитись до непольських народів у Польщі: чи як до «внутрішніх» ворогів, супроти яких треба стосувати режім поліційних репресій та політику чим швидшого насичення краю польським напливомим елементом, чи як до співгромадян,які разом з обов’язками супроти держави мають і права, та які разом з своєю частинною відповідальністю за державу повинні дістати і частину влади в ній. 20 літ товклось у Польщі питання «хто винен?», хто винуватий у тому, що польсько-меншиневі відносини щораз гіршають, що атмосфера національних відносин у Польщі щораз густіша. 20 літ вічно й безупинно польські міністри, достойники з політичного департаменту міністерства внутрішніх справ та воєвідських виділів безпеки повторювали стару столипінську тезу, що «спершу