Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

299 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 упривілеєні, бо всі громадяни мають рівні права». Це була, очевидно, казуїстика. Замкнений доступ до державних та самоуправних установ. Зокрема цілком виключений доступ до державної адміністрації; замкнений доступ до старшинського кадру; майже змакнений доступ до судівництва; замкнений доступ до земельного варстату праці, який згідно з гаслом «ані пяди землі не полякові» щораз більше переходив у руки польські; для молоді цілком замкнений доступ до одних високих шкіл (польських), до інших утруднений, і т. д. і т. д. – це були «рівні права». На доказ, як знаменито меншинам ведеться у Польщі, офіціальні польські звіти та злобні або неграмотні журналісти вказували на число меншиневих культурних і господарських станиць. Промовчували, що це станиці, здвиг ані виключно працею, ініціативою. Енергією і капіталом непольським та в боротьбі з польськими перепонами, шиканами, заборонами . В одному 1938 році закрито 104 читалень «Просвіти», та за перших п’ять місяців 1939 р. – 168 читалень. У 1912 році українських народніх шкіл на державному бюджеті було у східній Галичині 2.420, плюс 79 на Лемківщині, плюс 443 на Волині (за українських часів) та 22 на Поліссі, разом в дні переходу «східних кресів» до Польщі було на них 2.964 українських, державою утримуваних, народніх шкіл. На 1.ХІІ.1930 р. залишилось із них буквально 134. Зате з 1.590 польських шкіл із 1912 р. зробилось 2.307 шкіл польських та 2.738 «утраквістичних», себто також польських, бо більшість предметів вчили по польськи та вчили їх польські вчителі й учительки, навмисне спроваджувані з заходу, щоб не вміли української мови автохтонного населення. Закон з 31.УІІ.1924 р., який дозволив на ту «реформу» шкільництва, носить підпис Ст.Грабського, як міністра освіти, і Ст.Тугута, як віцепремієра; цей останній прилюдно, серед дискусії на одному відчиті у «Клюбі сполечно-політичнім» у Варшаві та в газетному інтерв’ю заявив. Що коли б міг, то відкликав би свій підпис, бо Грабський, міністр освіти, ганебно його піддурив і обманув, запевнивши його, що це закон – добрий і корисний для українців! Одночасно Ст.Грабський, у полеміці з Ст.Гломбінським, з гордістю вказував на знищення укр..