Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

302 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 колективами з власними ідеалами. Однак було б історично невірно, коли б хто твердив, що за той час не було спроб винайти площину, на якій польський державний інтерес та окремі аспірації поодиноких непольських народів у Польщі могли б знайти такий modus vivendi, щоб енергія державно-адміністраційного апарату та розвоєвий гін непольських народів були звернені виключно на конструктивні цілі, які взаємно собі не шкодили б. Залишаємо на ьоці питання, чи це взагалі можливе і чи розвязка такої проблеми не є квадратурою кола. У тому, 1) чи можна і 2) як треба і можна погодити інтереси держави з інтересами національних меншин – лежить саме суть меншинєвої проблеми. Нема сумніву, що це надзвичайно трудна і складна проблема, нема теж сумніву, що трудність розвязки цієї проблеми є мабуть таки найбільшою трудністю і небезпекою кожної різнонаціональної держави. Але державні діячі і політики є саме на те, щоб розв’язували проблеми, без огляду на те, чи вони легкі чи трудні. Нема теж іншого критерія перевірити і ствердити, чи держава виказала здібність існувати у бажаних нею границях, як лише те, чи вона зуміла розвязати ті складні проблеми, що їх розв’язати повинна була, чи не зуміла . Без ніякої злоби. Відмежовуючись від будь-якого чуттєвого чинника, стверджуємо історичнй факт, що польська держава і польський нарід, як носій ідеї польської державности, не зуміли за 20 літ так розв’язати меншиневої проблеми, щоб енергія всієї держави та енергія її національних меншин не було безупинно заняті взаємною боротьбою , при чому – при величезних втратах, що їх кожна з тих сторін наносила другій, подекуди безумовно та боротьба зверталась і на шкоду воюючої сторони. У підході до меншиневої проблеми, себто до проблеми можливостей якогось порозуміння між державою і недержавною нацією, свідомою своїх цілей. Рішає індивідуальний світогляд людини. Але не дискусійною є політична правда, що кожна держава , при кожному устрою та без огляду на світогляд своїх керманичів, мусить так наладнати внутрішню національну політику, щоб бодай площина неминучого тертя була якнайменша, себто, щоб з одного боку експансія державної нації, з другого боку природні самостійницькі тенденції кожної територіальної меншини виявились у формах, які не