Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

306 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 авторитету, яким в українському народі користувався митрополит, у Варшаві митрополита лише образили і він вернувся з нічим. Зате після виборів, які відбувались в умовинах «пацифікації», коли всетаки українці, не вважаючи на шалені репресії, здобули 20 мандатів до сойму і 4 до сенату, голова ББ полк. Славек запевнив М.Галущинського, що опився був у проводі УНДО (М.Галущинський був віцемаршалом сенату у попередній каденції та одним із нечисленних діячів, що залишилися були на волі, бо підчас «пацифікації» арештували 30 колишніх українських парляментаристів), що він буде підтримувати ідею порозуміння у дусі зміни національної політики супроти українців, та просив М.Галущинського приняти на себе посередництво на українському терені. Однак ставши у грудні 1930 року премієром, Славек поставив за передумову переговорів – взяти назад всі українські жалоби з приводу «пацифікації» з Ліги Націй, зректися пропаганди на міжнародному терені та окремою прилюдною заявою льояльности беззастережно признати польську державність, – після чого щойно почались би переговори! Єдина розмова, яка відбулась між польськими й українськими чинниками у лютому 1931 року була – очевидно – безуспішна, бо українці бачили, що урядові залежить не на зміні відносин, тільки на українській компрометації за кордоном. М.Галущинський відчув глибоко обман, що його допустився супроти нього полк. Славек. Чергова спроба польсько-українського порозуміння, відома під назвою «нормалізації», ще яскравіше підкреслила вищезгаданий знаменний підхід польського уряду та польського громадянства [14]. Прогайнування всіх нагод. 13). Спроба польсько-українського порозуміння у 1935 році була найповажнішою, бодай остільки, що з одного боку переговорювали такі найавторитетніші (здавалось би) державні чинники, як голова уряду те ресортові міністри, з другого боку легальне парламентарне представництво народу. Умови для навязання якихось розмов повстали тоді, коли після смерті Пєрацького та кількадневного уряду проф.. Л.Козловського,