Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

313 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 грунті колишній львівський та познанський воєвода граф П.Дунін-Борковський, один із тих кількох східно-галицьких дідичів, які протестували у Варшаві у 1930 році проти «пацифікації», що – мовляв – самі поляки еволюціонують українське село. Думкою гр.. Борковського було саме робити «порозуміння здолу»: створити якесь таке польське громадське тіло, яке могло б протиставити польській вулиці та засвідчити перед Варшавою, що не всі поляки в краю думають категоріями Ромара-Грабського, З його ініціативи (формально за запросинами трьох поляків та тьох українців) відбулося в одній малій приватній харчівні у Львові кілька сходин кільканадцяти польських та українських діячів із різних політичних партій і груп, м. ін.. члени «Стронніцтва Людового». І ППС, і польських католицьких кол і консерват. Сходини мали неофіціальний та інформаційний характер і мали дати приявним полякам матеріял для втготови відповідного меморіалу, що вони його предложили б найвищим державним чинникам. Коли останні такі сходини відбулися у червні 1939 року, то приявні українці почули, що найблищим разом на ті сходини приїде ген. Скварчинський, голова ОЗОН-у. Але вже не було коли… [15]. Політика супроти німецької меншини. 14). Коли українська проблема у Польщі була з усіх меншиневих проблєм найповажніша з уваги на само число українців і розміри суцільної території, що її вони займали, то німецька проблема – як проблема внутрішньої політики – була найгрізніша з уваги на безпосередній зв'язок із закордонною політикою. Стаття УІІ ризького мира з 18.ІІ.1921 року казала про мовно-культурні та релігійні права поляків на терені СССР та українців, росіян і білорусів у Польщі, але стаття У заявляла, що договірні сторони стримуються від «якогонебудь вмішування до внутрішніх справ другої строни»; у практиці теж ані польська закордонна політика супроти Рад. Союзу, ані офіціальна політика супроти Польщі не нав’язувала до національної внутрішньої політики у другій державі: національна політика була фактично признана внутрішньою справою обох держав у повному того слова розумінні. Що інше з німецькою меншиною. Передусім договір про