Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

329 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 народам, але брак почуття міри та пропорції , це була зарозумілість, якої не виправдували об’єктивні дані про величину і силу власного народу та власної держави. Престіжеві мотиви грали все у польській закордонній політиці величезну ролю. Вони підвищували тон польських закордонно-політичних виступів та казали більше з собою рахуватися. Але з моментом, коли зберігання великодержавницького престижу, себто більшого, ніж треба було, стало альфою і омегою закордонної політики, перестало бути її формою та стало її змістом, мусіло дійти до трагічного непорозуміння. Таким трагічним непорозумінням було саме наставлення на великодержавну, рівну всім іншим великодержавам світа. Бути великодержавною, стати однородно- національною великодержавною при ок. 40 % меншин, одночасно не брати під увагу зовсім інтересів і бажань Німеччини та Росії, тільки намагатися грати самому якусь провідну ролю у політичній системі Европи, – це все були засновки наскрізь фальшиві. Висновки з тих засновків мусіли довести до катастрофи [18]. Між Німеччиною та Росією. 18). Два назвища репрезентували у Польщі два напрямки польської політичної думки: Роман Дмовський та Йосиф Пілсудський. Перший із них у цілій низці публіцистичних творів доказував, що найбільшим ворогом Польщі є Німеччина, проти якої повинна бути звернена вся енергія польського народу, та протиставився всяким концепціям щодо зміни територіяльного-політичного стану на Сході Европи. Пілсудський питанням закордонної політики Польщі (або іншими словами: становищем поляків до німців та росіян) у своїх статтях, розмовах до газет і відчитах майже не займався: у найповнішому 10-ти томовому виданні його творів можна знайти тільки юдуже мало думок на цю тему, та й то головно тільки щодо польсько-російських відносин зперед 1920-го р. А проте Пілсудський мав у польському громадянстві марку «германофіла», не вважаючи на відмову його лєгіонів скласти присягу на вірність центральним державам та на його ув’язнення у Магдебурзі. Цю марку політичного германофіла (якщо взагалі можна так назвати поляка, який з