Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

330 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 дилєми «Німеччина чи Росія?» вибірає Німеччину) – з історичної перспективи Пілсудський виправдав двома актами: польсько-совітською війною у 1920-му році та польсько-німецьким пактом порозуміння у 1934 році. Однак треба ствердити безумовну історичну правду, що політична думка, репрезентована Дмовським та його школою, мала у польському громадянстві величезну перевагу , та що – навпаки – напрямок Пілсудського не втішався зовсі популярністю. Воно може видаватися парадоксом, коли зважити, що чейже не Дмовський, а саме Пілсудський був начальником держави, першим її військовим маршалом, потім – після трьохлітньої перерви – девять літ фактично її диктатором, а після своєї смерти все ще очолював своїм іменем режім, що його дальше зберігали його колишні найближчі співробітники. Але зрозуміння правди того парадоксу належить саме до підстав зрозуміння правди про 20-тилітнє існування польської держави. Влада Пілсудського була тільки формальна. Бо політична думка, яку він репрезентував, не мала коріння у політичному вихованні громадянства, а польська психіка не годиться для того, щоб польський нарід здисципліновано піддавався на довшу мету немилим йому приказам проводиря, хоч би навіть той проводир був справді найбільшою та єдиною правдивою політичною індивідуальністю у народі. Таким робом польський нарід тільки з найбільшою нехіттю піддавався політичній волі Пілсудського, робив йому завжди найбільші труднощі при переведенні в життя його політичних задумів та користав з першої нагоди, щоб ті задуми перевернути коміть головою. І так у 1920 році проти війни з Росією були фактично всі польські політичні партії: правиця з уваги на свій згаданий засадничий підхід, який лякався розпорошувати польську силу на сході, потрібну для боротьби на заході, та лівиця, яка лякалася, що та війна піде на руку російським реакційним елєментам. Думка про поділ Сходу Европи на національні держави не мала найменшого зрозуміння у польському громадянстві і хоч після травневого перевороту повстала окрема публіцистична група, яка ту думку пропагувала (гурт «Бунту Млодих», потім «Політики», та гурт «Бюлєтину Польсько-