Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

331 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Українського», потім «Проблєм Східньої Европи» і «Мислі Польської»), проте та група мусіла важити кожської»), проте та група не мала ніяких впливів та сама мусіла важити кожне своє слово, щоб воно не було використане земляками для закиду «поменшування Річипосполитої». А ціла організація «Прометея» у Варшаві з власним клюбом – була польському громадянству майже незнана та засклеплена у свому вузькому гурті. Велика Росія польського громадянства не лякала. Те громадянство вірило в добрі сусідські взаємини з нею. Зате лякало поляків марево повстання самостійно української держави, як небезпеки для цілости Польщі. Польське громадянство з радістю підхопило вислів Дмовського, що самостійна Україна стала б міжнароднім «публичним домом», якого треба вистерігатися поза східними кордонами Польщі. І тому земляки Пілсудського використали відразу нагоду, щоб – навіть після переможної війни з Росією у 1920 році – перекреслити політичні засновки тієї війни у мировому договорі. Ризький договір був повним запереченням політичного змісту, що його мав похід на Київ: був це теж мабуть єдиний в історії випадок, коли держава, вигравши війну, відмовилась на 100 % від пляну, з яким війну зачинала та союзницьку армію, що разом увесь час боролася (Армія УНР, на підставі варшавської конвенції з 20.ІУ.1920 р.), розброїла й посадила за дроти концентраційних таборів. Тому, що сам Пілсудський з виїмком відозви до українського народу з 26.ІУ.1920 ніде й ніколи прилюдно свого пляну не сформулював, було після ризького миру взагалі сумнівне, чи він, Пілсудський, такий плян мав та чи такий плян належав до його скристалізованого політичного світогляду. Книжка ген. Тадея Кутшеби «Виправа кійовська» та пакт польсько-німецький з 1934 року ті сумніви перекреслюють. Пілсудський не прив’язував взагалі ніякого значіння до такого чи іншого змісту ризького договору, бо не вірив у тривкість мира на Сході Европи та сам мир уважав лише провізорією. «Чи думаєш, що та границя справді залишиться?» казав легковажно до голови комісії розмежування на мировій конференції у Ризі, Лєона Васілєвського, коли той приїхав до Варшави по інструкції. Але ціле польське громадянство рішуче протиставилося думці про другу війну