Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

333 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 справ «ратинованого» дипльомата. Проте не можна Залєвського вважати людиною Пілсудського у розумінні виразника тої самої політичної думки. Таким виразником був радше віце-міністр Роман Кноль, потім посол в Ангорі, начальник східнього віддулу Тадей Голувко та віцеміністр Йосиф Бек, який 2.ХІ.1932 р. став міністром, викликуючи своєю номінацією сенсацію у польському та всьому чужинецькому світі. Йосиф Бек не був «професійним» дипльоматом. Але, як довголітній адюнант Пілсудського, був безперечно одним із його найближчих та найвірніших співробітників, тих, які найкраще знали ніде несписані та невисловлені погляди Пілсудського на справи, якими Пілсудський цікавився. А відомо, що це були головно (під кінець його життя виключно дві справи: закордонна політика і військо). І щойно за Бека прийшов зворот у польській закордонній політиці, який став видний навіть для широких мас «сірих людей». Цей зворот полягав в «усамостійнюванні» польської політики. У практиці воно виявилось у щораз сильнішому підкреслюванні престіжевих мотивів, про що ми вже згадували, та у вихоплюванні польської політики зпід французького диктату. Та самостійність висловилась головно у двох справах: 1) у негативному підході післяверсайської системи збірних пактів, через те й до самої установи Ліги Націй і 2) у наближенні до Німеччини. Польща рішуче відмовилась від участи у т. зв. східньому пакті, що його форсував французький міністр закордонних справ Барту (той самий, що згинув разом із югославянським королем Олександром підчас терористичного замаху у Марсилії) і таким робом протиставилася тезі про потребу петрифікації територіяльно-політичного стану у Східній Европі. Офіціяльним польським аргументом відмови від того проєкту була нехіть перепустити світські війська крізь польську територію на випадок німецько-совітського конфлікту, коли б існував збірний «пакт безпеки» між східно-европейськими державами. Східній пакт був першою спробою окруження Німеччини, при втяганні до того перстеня також Со. Союзу. Тій першій спробі Польща за міністрування Бека оперлася. Пакт польсько-німецький з 26 січня 1934 року був правдивою демонстрацією ідеї безпосереднього двостороннього порозуміння. Він розпочинався словами: «Уряд