Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

337 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 задумом заступити многоглаву, безсилу лігову установу ареопагом Англії, Італії, Німеччини і Франції, як тих держав, які арбітально вирішували б всі спірні проблеми Европи та у свому тісному гурті зревідували б усі ті проблеми, що їх кепсько розв’язав, чи пак ще більше заплутав версайський договір. Однак той «пакт чотирьох» – на жаль – не був зреалізований, причому чималу ролю в дипломатичній акції проти нього відіграла й Польща, яка частинно виступала в обороні свого «рівно рядного великодержавницького» престижу, частинно лякалася, що скажуть їй також заплатити деяку ціну за порозуміння західних великодержав щодо нової організації Европи. Коли ж Німеччина, не дочекавшись добровільної згоди західних великодержав на ревізію різних версайських клявзуль, сама почала їх ліквідувати, та передусім реститувала свою збройну силу законом з 16.ІІІ.1935 та перекреслила цим всю 5-ту частину версайського договору, тоді французька й англійська дипломатія зліпил т. зв. Фронт Штрези, створюючи «резолюцією» Франції, Англії і Італії 14.ІУ.1935 щось у роді проти німецького союзу тих трьох держав. У рямцях цього фронту прийшло до т. зв. Пактів Ляваль-Мусоліні у Римі з 7.І.1935 року, які були спробою ліквідувати італійсько-французький конфлікт, що фактично тривав у перманенції від версайського договору, себто від часу, коли аліянти не дотримали супроти Італії тайної льондонськоїумовини з 1915 року. Але прийшла італійсько-абісинська війна. Страх Англії перед новим суперником у володінні морськими шляхами казав їй зорганізувати кількадесять держав для проти італійських господарських «санкцій». І замість францусько-італійського порозуміння проти Німеччини – прийшло до повстання «осі Берлін-Рим» (приступ Італії до антикомінтернівського пакту 6.ХІ.1937 та італійсько-німецькі заяви з 18.ІХ.1938 і 31,І.1939). Все ж, увесь той час не вгавали спроби порозуміння поміж Німеччиною та двома західними великодержавами. Що більше: від націонал-соціялістичного перевороту ті спроби приймали цілком конкретні форми. В рішальній мірі причинилися до цього цілком нова методика політики ІІІ Німеччини: базувати свої вимоги супроти зовнішнього