Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

360 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 єдиний їх спортовий майдан у Львові, прегарну площу «Сокола – Батька», величиною 11 моргів, яку 30 літ викуплював увесь нарід збірковими датками; воно сталося під притокою «вивласнення на військові цілі». Таксамо діялось по інших осередках державно-адміністраційного та українського життя. У Тернополі володів фактично не воєвода (воєводою був там, зрештою, Маліцький, старий ендек-україножер), лише дивізіонер полковник Пашкевич, колишній командант школи підхорунжих у Варшаві, який активно боровся проти Пілсудського підчас травневого перевороту у 1926 році. Він зосередив у своїх руках всю протиукраїнську акцію на терені тернопільського воєвідства та особисто відгорожувався всім тим полякам, які поручали толєрантнішу політику супроти українців. У Перемишлі та сама місія спочивала в руках генерала Вєчоркевіча та полковника Мйодонського. Той останній військовий капелан, стояв на чолі «Звйонзку Шляхти Загродовей», організації, яка роками вела за державні гроші деморалізаційну роботу серед збіднілих українських селян, нащадків княжих дружинників та бояр. Та акція викликала стільки нездорового ферменту й таке озлоблення серед українських селян, що на останній зїзд управи тієї організації поїхав до Перемишля воєвода Білик зі Львова, щоб вплинути на тамошні військові чинники, щоб вони надто яскраво не провокували українців, бо це небезпечно… Знову на всій Волині й Холмщині військові чинники зосередили в своїх руках акцію… «навертання» православних селян на римо-католицизм. Окремі села діставали просто ультиматум: до стільки і стільки днів таке то й таке число православних має перейти на римо-католиизм, в противному випадку село буде «спацифіковане». Таку трагедію пережило м. ін. село Гриньки на Волині: події в тому селі на тлі «місійної акції» війська відбилися голосним відгомоном у соймі, ба навіть огран оо. Єзуїтів «Орієнс» уважав за доцільне виступити проти таких небувалих і ніким непрошених «місіонарів». Всією тією акцією, як також акцією відбирання православним та нищення православних церков, займався генерал Сморавінський, корпусний командант із Люблина. Військо активно помагало поліції руйнувати церкви!