Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

362 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 політична діяльність усіх тих військовиків, обтяжуючи моральну гіпотеку всієї польської армії. Політикував маршал армії Ридз, політикував міністр військових справ Каспшицький і його перший заступни, завзятий шовініст генерал Глуховський, політикували старшини з військового міністерства та головного штабу, як полковник Садовський, який виголошував прилюдні відчити протименшиневого характеру, або інший полковник, шеф вивінування армії (призвище вилетіло з памяти), один із лихих духів Ридза, що завжди підюджував його до війни з Німеччиною. Протекціонізм та погоня за карієрою, що обхопила ряди лєгіоністів, включно до особи Ридза з його вождівськими амбіціями без ніяких даних, – міжпартійна польська боротьба з участю військових кол та активна участь військовиків у протименшиневій нагінці, – все воно мусіло внести в ряди старшинського корпусу фермент. Дійшло до того, що старшини на високих військових становищах виступали з армії виключно на те, щоб мати вільну руку та вести боротьбу з режімом(напр. полковник Гжендзєльський з 36 п. п. у Варшаві, який оснував власний часопис «Чарно на бялем»). Таксамо, як теорія «уполечнєня» державного службового стану затерла різниці поміж польським державним службовиком у ріжнонаціональній польській державі та польським партійником націоналістом і відібрала у практиці всьому державному апаратові характер надрядного чинника, – таксамо політиканство у польській армії та елітарна теорія, що з лєгіоністів робила упривілеєну верству, довела у практиці до переплутання понять: політика, армія і поліція. Ніщо дивного, що розполітиковані старшини разом із польською вулицею, разом із всією вуличною пресою, перли до війни, не знаючи, що таке сучасна війна [24]. Пресова політика. 23). З нагоди появи книжки д-ра ді-Преля – д-ра Дрешера «Поляки перед Берліном», присвяченої польській пресі та пропаганді, висловили ми вже окремо поглчяд, що пресової політики у Польщі не було взагалі ніякої. Пресова політика робилася сама, чи