Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

364 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 польські журналісти і вони почували себе на ньому досить незручно, бували й люди, які зі світом преси не мали нічого спільного, і ті дивились на цю свою посаду, лише як на етап до вищої карієри (головно дипльоматичної). В останніх роках те бюро могло знаменито одного гарного ранку щезнути, і з виїмком людців, які перестали б брати платню, ніхто його відсутности не завважив би. З пресовим відділом у міністерстві закордонних справ було вже трохи інакше. Він видавав для внутрішнього вжитку щотижневі огляди чужинецької преси, (для журналістів навіть цікаві), позатим щотижня (не завжди) уладжував сходини представників щоденної преси, окремо краєвої, окремо закордонної. На тих сходинах начальник відділу відчитував чи виголошував дипльоматично вистилізовані комунікати про актуальні справи закордонно – політичного життя та давав відповіді журналістам. Воно вже більше подобало на пресову політику, а проте нею безумовно не було: бо не було ніякої системи у вказівках для преси, та – що ще важніше – діяльність того відділу була теж доривочна, трохи канцелярійна, трохи від актуального випадку до випадку, без бажання визначувати пресі якусь політичну ліні. В окремих закордонно-політичниих проблємах. Начальник того відділу, п. Сківський, мав зрештою літературні нахили та цікавився більше конкуренційним супроти «Вядомосці Літерацькіх» журналом «Піон», ніж міжнародньою політикою та завданнями щоденної преси. Ще більший хаос панував у ділянці цензури. На цю тему можна би і варто би написати окрему здоровенну книгу. Розпорядки (заборони). Що їх давав державний комісаріят м. Варшави столичнім газетам і те, що з пресою робили льокальні польські цензори – це належить до царини трагі-комедії. Але річ не в окремих актах безглуздих конфіскат, переслідувань, шикан. Річ у тому, що переслідування, шикани, конфіскати, кари й засуди торкалися в Польщі тільки меншиневої преси, або тої поважної польської преси, яка займалася взагалі проблєматикою польського життя та була через те невигідна режімові, що не знав, як узагалі має поводитися і здавався на – поліцію. Конфіскати опозиційних польських газет належали до ділянки внутрішньо-польської політичної боротьби.