Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

371 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 головою надзірної ради акційної спілки Яворжно (копальні вугля). Що кавалєрійський генерал розумівся на вугіллі, на геольогії, на вуглевім експорті і т. д. і т. д.?! Або інший рід погоні за наживою серед верхівки, яка була при владі: був наприклад пан Чеслав Міхаловський три роки (від 1933 до 1936) міністром справедливости. На відхідному сам собі підписав ппризначення на «гіпотечного суддю» у Варшаві, знаючи, що першою його справою буде справа варшавської газівні, яку місто переймало від француських капіталістів; на цій «скромній» посаді з тієї лише першої трансакції недавній міністр справедливости заробив 150.000 зол. Були теж політики заангажовані тихцем у люкративних державних чи пів-державних підприємствах. Хто знав наприклад у Польщі, що фактичним директором у залізнично-книгарському підприємстві «Рух» є маршал сенату Мєдзінський?! Таких випадків було в Польщі безліч, вони належали до системи: користати з політичних впливів, щоб заробляти скрізь, де тільки вдасться. У кожному з названих випадків була збережена буква закону та з формального боку нічого не можна було таким синекуристам закинути. – Але «в порядку» воно чейже не було. Що в ділянці обороту громадським грошем та «інтересів» не було в Польщі в порядку та що одночасно можна було оперувати лише загальниковими обвинуваченнями, це відчував уже йПілсудський, який висловив свій загально-відомий погляд: «забагато нечесности зібралось у Польщі». Після травневого перевороту проурядова преса гостро пятнувала грошеві махінації політичних партій, які були раніш при владі, – у відповідь лунали обурені оклики, щоб нова влада конкретизувала свої закиди та вини одиниць не скидала на невинний загал громадянства. Найбільш шуму наробила було так звана справа Дойлідів, здається найбільш характеристична для інтересів, що їх робили «пястівці». Дойліди – це був великий земельний маєток якоїсь пані у білостоцькому воєвідстві, яка буцім то під шантажем, що держава (головний земський уряд) примусово розпарцелює маєток, продала його нижче справжньої вартости пястівцям, які з черги з величезним заробітком, замість розпарцелювати його між селян, продали його в цілости князеві Єржому Любомірському з Пшеворська. Ця справа твклася довгий час по газетах і так і до