Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

372 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 кінця не діждалася прилюдного зясування та покарання винуватих. Дойліди стали були своєрідним символом: розумілося під ними митарства дідичів землею, призначеної для дрібної парцеляції, при чому торговцями були люди, які мали зв’язки з державними земельними урядами та польськими парцеляційними банками. Із передтравневих часів голосною була справа міністра фінансів у другому уряді Вітоса (в 1923 р.): піссля травневого перевороту виточили йому у Варшаві прилюдний процес, але підчас процесу, коли обвинувачений вийшов на вулицю (відповідав з вільної стопи) – застрілив його якийсь військовик. Цією аферою займалися окремі брошури. З грошевої скандалістики у післятравневому періоді, такої, що знайшла широкий розголос, були всякі брудні інтереси, що їх допускалися старости: староста у Косові Рибакевіч, староста в Дзялдові (на Поморі) Твардовський, старостау Новому Місті Кравчик, врешті й сам воєвода поморський Лямот, який дістав був телєфонічно димісію з приказом негайно покинути Поморя. Довго тягнувся теж процес урядовців міністерства фінансів Любовідзкого і тов., якого хід викликав велике невдоволення серед урядових кол: пощо, мовляв, робити такі приледні процеси, які підважують довіря сірих громадян навіть до такої установи, як міністерство фінансів?! Але найголоснішою справою була афера Парилєвічової, жінки голови (презеса) апеляційного суду у Кракові, рідної сестри міністра внутрішніх справ Пєрацького. Вона не задовольнилася головокружною карієрою свого чоловіка, який зі скромного городського провінціонального судді став суддею окружним, головою окружного суду у Кракові та миттю – головою суду апеляційного, – лише разом зі своєю спільничкою Фляйшеровою та при помочі цілої ватаги посередників, головно жидів, виробляла за гроші посади. Справу Фляйшерової виділили зі справи Парилєвічової, хоч це по суті була одна й та сама історія. Проти Фляйшерової і спільників відбувся суд і засуд, проти Парилєвічової відбутися не міг, бо вона «несподівано померла» у слідчій вязниці. Її просто строїли, лякаючись скандалічних ревеляцій про участь найвищих державних достойників у тій афері. Адже годі було собі уявити, щоб Парилєвічова моргла роками «професійно» займатися вироблюванням