Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

377 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Одночасно, також у першому дні війни, появився декрет президента «про зверхництво над збройними силами, про начальну військову владу та цивільних комісарів», за підписом І.Мосціцького, премієра Складковського, і міністра військових справ ген. Каспшицького. Той декрет встановляв між іншим установу «головного цивільного комісаря», що його широкі прерогативи переймали частину прав міністра військових справ, частину міністра внутрішніх справ, ба навіть міністра справедливости. Вони обхоплювали теж «поборювання протидержавної акції». Тим головним комісарем став полковник Костек-Бєрнацький, ославлений перший командант берестейської твердині- вязниці у 1930-му р., потім організатор карно-ізоляційного табору у Березі, й польський воєвода, людина відома зо своїх патольогічно-садистичних інстинктів. Перший його приказ про практичне виконання акції «боротьби з протидержавниками», оголошений крізь радіо та у варшавських і львівських часописах (інших уже не було) з дати 5-го та 6- го вересня, приказував кожному полякові0патріотові в імя любови батьківщини стріляти на місці кожного, хто тільки видавався би підозрілий у протидержавній акції, при чому головний комісар виразно вспокоював, що не треба боятися, щоб хтось за такий патріотичний вчинок притягав до відповідальности! Таким робом розвязано у хвилині вибуху збройного конфлікту проблєму національних меншин у Польщі і так – у передбачуванні того конфлікту – приготовлялися польські державні діячі хєднати собі ок. 40 % польських громадян непольської національности, від яких держава вимагала жертви майна і крови. Коли на яких 5 літ перед війною один із відомих варшавських журналістів звернув увагу тодішньому міністрові внутрішніх справ Пєрацькому на щораз гірші польсько-українські відносини, той останній відповів із цинічною усмішкою: «На проголошення маніфесту Миколи Миколаєвича маємо завжди час». Коли проте царська Росія здобулася супроти поляків бодай на плятонічний манііфест Миколи Миколаєвича у 1914 році, то Польща у 1939-му році залишилася вірна традиції своєї іісторичної держави та власній 20-літній традиції. Ця вірність собі була у своїй тупій послідовеності гідна подиву. В момент вибуху війни переміг остаточно