Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

389 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 спровадили військовим літаком із Коломиї кафлі на нові печі: це був мабуть єдиний випадок, коли адміністрація підчас війни функціонувала як у годиннику! А знову за день чи за два президент, його дружина та все оточення втекли просто з богослуження, яке польський капелан правив у греко-католицькій церковці, бо над селом появився німецький літак. Оповідач цієї неімовірної, але правдивої історії, людина безумовно достовірна, не вмів уже сказати, яка доля постигла кафлі і ліжко пані президнентової: чи вони поїхали далі, чи залишилися на памятку історичної гостини… Знову інший військовий достойник, військовий міністр генерал дивізії Каспшицький, зупинився був 17 вересня у селі Незвиська над Дністром, теж без ніякого звязку з армією. З місцевої станиці поліції дзвонив до старости в Городенці, запитуючи його, чи свобідна дорога до румунської границі, віддаленої від Городенки на кілька кільометрів. «Як то, то пан міністр не знає, що совітські війська переступили границю та відрізують всі переходи до Румунії?» Пан міністр справді про це незнав, не хотів у це вірити та поводився, немов такої можливости він ніколи не допускав. Очевидно: такої можливости дійсно не допускав ніхто із тих польських державних діячів, які бачили світ у Польщі і поза нею не таким, яким він був, тільки таким, яким вони хотіли мати його. Прихід червоних військ був для поляків такою несподіванкою, що вони довгий час вірили, що ті війська всетаки йдуть Польщі «на поміч». Були випадки переговорів польських військових частин з червономи, при чому першим питанням з польського боку було завжди «в якому характері приходить червона армія?» Так, неначе воно все ще річ сумнівна! Що ж казати про військово-політичне освідомлення молодих польських підпоручників та поручників, які стояли довкола Львова підчас його облоги. Ще підчас тієї облоги чимало громадян намагалося видістатись з львівського мішка. Польські стійки їх здебільша переловлювали та переслухали, вбачаючи в них «шпигунів», бо психоза бачити скрізь і всюди шпигунів дійшла була в Польщі до неймовірних розмірів. Коли ті втікачі казали, що Львів уже звідусіль окружений та що від сходу стоять червоні війська – польські старшини вважали