Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

122 доцільна, яка правдоподібно стане ділом і надасть цілій нашій виставі загальноукраїнський характер. Українці з Галичини, що не без деякої слушности славлять себе аванґардою національного життя, мусять у цьому ділі також виявити якнайбільшу і найдоцільнішу активність. Лев Ясінчук [114]. 1934 рік. Українське жіноцтво в Америці. Перше товариство і перший журнал. – «Приклад американок. – Що каже Сінклер про жіночий рух. Подія великого значіння в Америці жінка має історичне значіння для українського народу, позначилася також заміню в рядах українсько-американського жіноцтва Це був так зв. «Український День», заходами «Української Ради», що відбула 26 грудня 1916 р. свої наради у Філядельфії Па, призначений колишнім президентом Вільсоном на 21 квітня 1917 р. Це було немов офіційне (признання української нації в Америці й не диво, що воно розворушило українців. Українці не тільки що зібрали 85 тисяч доларів для українських жертв війни, але з того приводу мали кілька широких нарад. Між іншим відбулося також жіноче віче в Шікаго, яке постановило оснувати жіночу організацію, що мала би на увазі допомогу членкиням, а також їх культурне двигнення. Цю постанову виконали жінки в Шікаго. Вони зорганізували 1918 р. ,»Союз українських жінок", якого предсідничками стали Стефанія Цимбаліста й Катерина Шабаґа. Попри допомогу членкиням поставив собі був цей Союз такі завдання: освідомлювати українське жіноцтво жін. видавництвом і вчити неграмотних. Це товариство почало було видавати журнал «Рання Зоря», й видало два числа, але всеж таки не встоялося, бо й не могло, коли вже зростали в капітал і прихильників великі окремі загально-допомогові українські організації. Бо організувати жінок окремо