Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

132 звітам уступаючого уряду та критиці звітів. Коли в середу на кінці пополудневої сесії один із членів контрольної ком’сії виказав «документально», що теперішній уряд змарнував понад 150.000 дол. гроша за час 4-лїтнього урядування, то були делегатки, що вибухли голосним плачем розпуки. А коли після двох днів головний уряд виказав нестійкість закидів, то фінансовий секретар, що був головним підсудним, не лише дістав заяву довіра, але вийшов як єдиний кандидат на урядовця на дальші 4 роки, а обвинувачуючий член контрольної комісії дістав заяву недовіри за надужиття влади. Крім звіту мусіли делегати ухвалити ще зміну статуту. У четвер вечором на нічній сесії повстала така опозиція проти самих спроб відчитати проект, що треба, було розійтися буквально з нічим і заходила небезпека, що конвенція не полагодить найважнішої справи, вимаганої законами деяких стейтів. Чути було, що доля конвенції в небезпеці. Страх зігнав усіх інтелігентів-правників, імігрованих з рідного краю та тут вже уроджених і вихованих адвокатів. Вони зійшлися на свою нараду, переглянули основно пропоновані зміни стутуту й уложили тактику. Чергового дня рано конвенція приняла статут до двох годин і доля Союзу була врятована. Після того йшли наради вже гладше, хоч і серед приготувань до найважнішої точки тобто до намічений кандидатів т урядовців та до вибору самого уряду. В тому часі вирішено відділити газету „Свободу" від У. Н. С. та створити для неї під опікою У. Н. С. окрему видавничу спілку. На підставі повновласти, даної головному екзекутивному комітетові, можна буде перенести «Свободу» з Ню Джерзі до Ню Йорку і тут дати їй зовсім самостійні підстави розвитку. Досі «Свобода» мала примусових передплатників, тобто членів У. Н. С. Відтепер нові члени не будуть приневолені передплачувати газету і вона мусить спиратися на читачах. Загалом треба признати, що конвенція станула на висоті свого завдання, не зважаючи на її темні сторони. Успіх треба приписати дотеперішньому урядові та редакції «Свободи», що вміли конвенцію підготовити. Велику ролю на самій конвенції відограла вже тут уроджена інтелігенція і вона дістала за це заплату, бо