Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

141 пропонують свої сили американському капіталові, справжньому господареві імперіалістичного світу. Одначе, мати добрий нюх – ще не значить перемогти. Революційна ідеологія також передбачає, але вона має за собою маси, а жовтоблакитні січовики тільки долари Морганів і компанії. А Морганам революція готує таку ж долю, як і Скоропадським з Назарукам, Петрушевичами та иншами отаманами. С. Товмач [121]. Карта 1923 рік Дитяча робітнича школа в Америці (1925 рік). Як відомо, в Америці заведено вже давно загальне навчання. Кожна дитина неодмінно мусить закінчити школу. Школи там поставлені гарно. Правда, програм шкільного навчання пристосовано до потреб буржуазії; більш за все вивчають історію, життя полководців, війни, закони Америки то-що. Звичайно, робітники не задоволені такою школою, особливо українці, що живуть там колоніями і досить численні. В Америці видаються українські газети: для робітників – «Робітничі Вісти», для хліборобів – Фармерське життя», для загалу – «Українські Щоденні Вісти», жіночий журнал «Робітниця». Все це газети робітничо- селянські, близькі інтересам трудящих. З цих газет довідуємося, що в Америці існує чимало робітничих дитячих шкіл, куди діти ходять у-вечорі, повертаючись із шкіл загальних. Навчання відбувається 3- 4 рази на тиждень, українською мовою, навчають історії України, мови, географії, співати. Діти часто влаштовують вистави українських п’єс, концерти лародпіх і революційних пісень. На таких святах буває багато батьків, робітництва українського. Кожного року в день нам’яти Т. Шевченка, в день смерти В.Леніна, 1- го травня, на новий рік такі вечірки особливо цікаві і велелюдні. За американським звичаєм, зустрічаємо по газетах їхніх цікаві оголошення та заклики віддавати дітей до робітничих шкіл. Ось, напр.: