Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

142 «... Ми, робітники, знаємо, що в школі можна навчитися доброї науки, що дасть нам користь... Знаємо ще, що в наших школах труять розум людський. У Росії – за царя, з Австрії – за цисаря – чи не труїли школи розум наших дітей, що довгий час ми не могли пізнати, хто наш приятель, а хто ворог, кат і кровопивця. В робітничій дитячій школі не будуть учити рабства, невільництва і покори. В роб. школі не будуть учити релігійних байок, не будут виховувати бути вічним рабом...». В цих словах заклику чуємо ми ясно, як саме та чого навчає буржуазна школа, навіть і в такій культурній та «демократичній» країні, яв Америка. Видко, дуже таки не по душі робітникам державна школа в Америці, коли вони в злиднях, на кошти, що їх жертвують робітники самі, відчиняють вечірні школи для своїх дітей. Мих. Марусик [122]. Українці в Америці. Обєднання українських організацій і допомога Рідному Краєві. – Свято Франка. – Кириня д-ра О. Нарука. Філядельфія, 3. Липня 1926 року. Ті, що будували Обеднанне в Америці, мали головно одну ідею на увазі: дати звідси по змозі якнайбільшу матеріяльну і моральну поміч рідному краєві. Обєднання служило весь час вірно тій ідеї і тому тішилося загальною симпатією серед нашого громадянства в Америці і в старім краю. Висували проти Обєднання ріжні аргументи, головно ті елементи, які були противні всякій народній роботі та виступали проти допомогової акції особливо тому, щоб самим тих жертв не давати. Як всяка організація, так і Обєднання старалося зовсім природно зосередкувати акцію допомоги, вважаючи це за доцільне і корисне для самої акції. Тим не хотіло Обєднання припинити ніякої иншої ініціятиви в справі допомоги рідному краєві, бо управа була тої думки, що краще, як нарід збирає і висилає жертви до краю навіть поза ним, якои не мав їх зовсім складати. Иншими словами – провід Обєднання не бажав задержати при собі монополю на збірки, а тільки піддержував і поширював саму ідею допомоги.