Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

155 залежить виключно від нашого господарського хисту та здорового розуму. Цього нейже у нас не бракує і це є запорукою, що наше громадянство обговорить цю справу як слід і приступить до її виконання для добра нашої еміграції і всього народу як цілости. Д-р Володимир Галан [126]. Побут сенаторки О. Кисілевської в Америці. (Лист з Канади ) Теперішній світ завойовують дві молоді нації, американська і канадійська. Так, канадійці офіціально можуть уживати „канадійська нація" при переписах, у школах і за границею. Всі відвідувачі Канади і Зєдинених Держав, які до наготували, обмежувалися майже виключно до відвідання українських інституцій, а в рідких випадках і кольоній. Це дужо гарна річ, бо воно нав’язує цей контакт, що його Старий Край не дуже старається з нами підтримати. Але на цьому не повинні візити старо-краєвих гостей обмежуватися. І власне цей виняток зробила п-ні Кисіленська, бо в кожній столиці провінції старалася запізнатись не тільки виключно з українським жіноцтвом, його рухом і його здобутками, але через те жіноцтво познайомитися із визначними представницями канадійського та американського жіноцтва. І це їй уповні вдалося. В її честь устроювали англійські жінки окремі вечірки, приймали її з такою сердечністю, що напевно на довгі роки залишить найкращі спомини для п-ні О.Кисілевської. Над питаннями, які порушувала сен. Кисілевська перед англійськими жінками, ведуться дискусії, які навіть готові найти прихильний відгомін у домініяльному парламенті Канади. На сходинах „Кенедіян Віменс Клаб“ (Канадського Жіночого Клюбу) в Едмонтоні дня 27 жовтня порушила п-ні суддя Емілія Морфі (кандидатка до канадійського сенату) питання, як запобігти цьому лихові, що багато іміґрантів, які полишили свої жінки в Старому Краю, перестають ними опікуватися, або навіть покидають їх. „Це є квестія, на яку звернула мені увагу одна з найповажніших