Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

164 Мазепинської церкви Вознесення в Переяславі, або до дзвіниці Собору в Козельці, збудованого Розумовським. Одначе на мою думку звичайного глядача в названих будівлях невидержаність стилів не разить, – так багато є – беручи загально – краси. В одній частині міста є дві українські установи; греко-кат. церква на розі при вулиці Далмана і недалечко відти при вул. Гикарі (Ніскоrystr.) двоповерховий Народній Дім, як про це каже таблиця на будинку. В цьому домі міститься теж українська православна церкв (автокефальна), хоч членами Нар. Дому є й українці католики. Гр.-кат. церква з червоної цегли. Її купили від епіскопалів, отже вона без бані й без хреста, тільки одна вежа з плоским дахом стоїть з боку будинку. Українці поставили на даху трираменний хрест. У середині – ґотицький стиль. На стінах образи, дар парохіян. Суфіт також з образом. На переді високо поставлений вівтар. Я був у церкві в провідну неділю. Співав гарно хор, вивчений о. Вас. Меренковим, Хор так вишколений, що співає без диригента, а голос до поодиноких творів подає о. парох від вівтаря своїм співом. Коло церкви гарна палатка на мешкання священика. Тут часто змінювалися священики, бо за 20 літ було їх 16 (тепер уже знову змінений). Українська православна церква недавно зорганізована. Організував її наш земляк, о. Дяків, що прийшов тут з еміграції з Чехословаччини й висвятився. Біля Народ. Дому є ще доволі простора площа, а в подвірю партеровий дім. Тутешні україніці – то в більшости лемки, які в цілости держаться гр.-кат. церкви й уважають себе русинами. Крім лемків є тут найбільше людей з Бучаччини (Язловець, Беремяни й околиця), з й Самбірщини. Вони всі без виїмки вважають себе українцями. Між громадянами одної і другої церкви майже немає ніяких звязків. Сходяться з православними тільки ті з католиків, що є членами Нар. Дому. Українці рухливіші від „русинів", Мають добрий хор. який веде о. Павло Корсуновський (б. член хору Кошиця). Вони улалили були прегарний вечір у честь старокраєвого товариства „Рідна Школа". Вже по моїм відїзді оснував тут неструджений