Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

175 За часів управи єпископа Константина Богачевського почала ширитись серед гр.- кат. в Америці українська православна церква, т. зв. автокефальна, яка мав спільну дієцезію з Канадою. Архиєпископом цієї церкви є Іван Теодорович. Його висвятив на єпископи митрополит Липківський у Києві. Число парохій тієї церкви у Злуч. Державах далеко не дорівнює числові гр.-кат. парохій. У 1932 р. мала, ця церква у Зл. Д. 32 парохії і 29 священиків. Деякі з церков випроцесовані від гр.-католиків української громади, деякі ще в стадії судового процесу; деякі закуплепі від інших віросповідань, а деякі побудовані зовсім нові. Ті священики, що виступили зі звязку з гр.-кат. Церквою і не приступили до автокефальної церкви, оснували були т. зв. незалежну американо-українську католицьку церкву (без Риму). Пя церковна організація почала, була видавати свій орган „Дзвін". Але вона не мала свяченого настоятеля. Щойно коли в 1930 р. виступив з гр.-кат. церкви о. д-р Іван Жук, парох у Карнегі, Па, майже самостійні до тієї пори священики угляділи в ньому відразу кандидата, на єпископа. Це сталося в часі, коли деякі священики української православної церкви вже не хотіли признавати «архиєпископом о. Івана Теодоровича, закидаючи йому недостачу т. зв. безпреривности свячень. Вони вийшли з православної церкви і разом із священиками незалежної американської української церкви створили спільну дієцезію, вибираючи адміністратором о. д-ра Івана Жука. Вони подбали про те, що грецький єпископ Атанагорас за згодою грецького патріярха виовятив о. Жука у вересні 1932 р. на єпископа української православної церкви. По смерти єпископа Жука 1934, р. настала для цієї церкви важка хвилина. Адміністрацію дієцезії переняв о. Підгорецький, колишній гр.-кат. священик, шо довші роки не виконував священичих обовязків у гр.-кат церкві і став священиком української православної церкви за адміністрації о. Жука. Треба було виглядіти на єпископа людину, шо не мала би проти своїх кваліфікацій як духовника ніяких замітів «ні серед власного, ані серед католицького духовенства, ані серед світських