Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

199 Заходи хлопців з варто Ман викликали цікавість допрос чіткої справи по сусідніх колоніях і можна сподиватися, що незабаром і там будуть засновані такі самі школи. Недалеко від Гольден Альта живе з тридцять українських фермерів — все переселенці з Перемиського та Ярославського повітів. На жаль між ними немає згоди; вони тільки те й роблять, що сваряться та нарікають один на одного. Через це ніяка спільна справа у них не йде, як слід. Думали було закласти тут читальню, та так нічого й не вийшло з цього, бо не можна було розшукати помешкання для неї: той не хоче дати на цю справу своєї хати, другому незручно і т. ин. „вумно у нас на колонії", — скаржиться дописувач „Канадийського Фармера". („Канад. Фарм.) [29]. Загальне віче канадійських українців. Українські колоністи в Канаді останніми часами почали болюче відчувати лихі наслідки для себе того розбрату, який запанував між ними ніби по рецепту: «моя хата з краю – я нічого не знаю». Виразний приклад, за яким не варто йти, дало їм життя українських переселенців в Сполучених Державах Північної Америки. Про потребу з’єднання на економічному ґрунті заговорила українська преса в Канаді. І от, як сповіщає «Канадійський Фармер», питання це зацікавило ширші верстви українських переселенців і вони починають висловлювати свої думки з приводу згаданої пропозиції про загальне віче. Справа трохи затягається через те, що не по всіх провінціях, де живуть українці більш-менш численними гуртами, приймають цю думку однаково. Агітація за загальне віче канадійських українців ведеться по трьох провінціях: Манітоби, Альберти і Саскачеван. В Манітобі думка про скликання віча знайшла для себе вже підготовлений ґрунт і викликає спочуття, яке звичайно, виявляється деякими практичними заходами. Що ж до провінцій Альберти та Саскачеван, то тут е доведеться багато попрацювати, щоб цю думку спопуляризувати. Поки що більшість фермерів з цих провінцій не цікавляться пропозицією скликання загального віча канадійських українців, і це стає на перешкоді тому, щоб якнайшвидче скласти таку національну організацію, яка додала