Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

207 Культурне становище українців в Канаді. В провінції Манітобі панує партія консервативна. Всякими нечистими заходами здобула вона собі перевагу в парламенті в Манітобі і порядкує провінцією. В провінціях Саскачеван і Альберта мають перевагу в парламенті ліберали. До українців обидві ці партії з початку ставилися з погордою, як до «minder-warige Nation», але згодом, коли переконалися, що голос українців може щось завважити на виборах, почали і з ними рахуватися. З того часу і почалася з боку консерваторів робота приєднування до себе українців за поміччю консервативних агітаторів таки ж з українців родом. Те саме, звичайно, роблять і ліберали. Але щоб ще певніше приєднати до себе українців, консерватори закладають для них учительську школу, попереду у Вінніпегу, а опісля переносять її до містечка Брендону. Не на те, звичайно, заснували брендонську школу, щоб там виховувалися свідомі, поступові українські вчителі, а для того, щоб консерватори мали гарячих агітаторів між українським народом. З першої школи, що була в Вінніпегу, вийшло після двох років науки щось чоловіка з 30 учителів, з яких ані один досі не має кваліфікації. Підчас виборів консерватори лякають учителів тим, що відберуть у них право вчити і цим примушують їх агітувати за себе. Не ліпші надії подає і друга школа, заложена в осени 1907 в Брендоні. Її управитель д. Cressy, завзятий консерватор, що удає з себе великого приятеля українців, щоб цим легше приєднати учнів до консерваторів і зробити їх консервативними агітаторами. Наука в школі стоїть не краще, як в школах середнєвіччя. Справа з учителем української мови стоїть зовсім зле. Щоб бути вчителем в Канаді, треба вперед мати самому відповідні знання. Їх то і не має д. Т.Д.Ф., що вчить ніби то української літератури і історії в Брендоні. Це людина, що в Галичині скінчила 5 класів гімназії, і окрім того не має ніяких дипломів ні з краю, ні з Канади. В протягу 6-літнього побуту в Америці навчився трохи по англійському – от і все. Побував на своєму не так ще довгому віку у всіх партіях. Був кольпортером «Гайдамаків» Петрицького, опісля радикалом, а в Америці став соціалістом, а властиво пустим демагогом. Як дістався до школи в Брендоні, то зараз же почав звати себе ніби то анархістом-