Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

222 починають обкидувати найпоганішими лайками всі наші національні святощі та зовсім перестають почувати себе українцями. Звідси, здається, піде перший початок до винародовлення наших людей. Не зважаючи на таке трудне національне становище українців у східній Канаді, народна праця могла б принести тут гарні успіхи, коли б до неї взялися статечні інтелігентні провідники, яких власне тут як найменше. Та коли їх брак в Галичині, то тим менше можна їх знайти тут. Колись одначе і вони знайдуться. («Діло») [82]. 1913 рік. Січень. На рідну школу. З того часу як приїхав до Америки представник «Рідної Школи» д. С.Демидчук, число жертв на народну справу серед американських українців значно зросло. Як повідомляє «Новий Край» з Ростерну в Канаді українці з Едмонтона склали на «Рідну школу» в Галичині 5.000 доларів, з Вілкесбері – 3.000 дол,, з Вініпегу – 600 дол., з Ростерну і Ст. Джулієн 500 дол. і т. д. Один з українців в Ростерні д. Осип Мегас, дав 100 доларів [83]. Жертви на рідну школу. Наші земляки у Вінніпегу (Канада) зложили „на рідну школу" в Галичині 450 корон [84]. Квітень. Вініпегська колонія. Трохи не що тижня вініпегські українські товариства «Боян», імені «Заньковецької» і імені «Котляревського» устроюють для тутешнього українського громадянства публічні вечірки, вечерниці, концерти, літературні вечори, відчити, дебати і т. п. У відчитах та дебатах беруть участь також наші студенти вищих шкіл, та де-які члени «Укр. Нар. ому». Вечірки ці дуже корисні. Народ приходить на них в такій чисельності, що майже кожної неділі через брак місця мусять де-які вертатись. Вступ на такі вечірки вільний. а на покриття коштів збираються добровільні датки; що зостається – йде на «Український Народний Дім». Моральна користь для слухачів дуже велика, бо замісто того, щоб дармувати цей час