Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

269 Згадується в цьому звідомленні нарізно про австрійців, росіян, французів і т. д., але нічого не говориться про українців, так ніби їх в Бразилії зовсім нема. Це дуже шкодить нашим землякам і от тепер редакція українського часопису в Прудентополісі «Праця» звернулася до своїх передплатників і читачів, а в першій лінії до духовенства, щоб вони помогли їй зібрати статистичний матеріал що до числа всіх українців в Бразилії. Щиро бажаємо нашим землякам як найшвидше довести цю дуже корисну справу до найкращого кінця [40]. З бразилійських звичаїв. З «Праці» довідуємося, що в Прудентополісі на страшний четвер ввечері відбулося в місцевім сінематографі представлення «Життя і страсті Ісуса Христа» - дохід пішов на електричне освітлення місцевої церкви. На туж ціль в великодну суботу аматори поставили «Мартина Борулю» [41]. Українські школи в Бразилії. В квітні посвячено й одкрито на лінії Сетембро українську народну школу у власному будинкові, поставленому на приватні кошти з жертв колоністів. Школа на Сетембро є вже двадцять другою українською школою в окрузі Прудентополіс [42]. Улиця Тараса Шевченка в бразилійському місті. Міська Рада в Марешаль Маллєт, на засіданні у квітні 1913 року назвала улицю, що веде з міста Маллєт на колонію ІІІ, улицею українського кобзаря Т.Шевченка. Польські радники були проти цього, намагаючись, щоб вулицю цю назвати «руською», не допускаючи до назви «Тараса Шевченка», – хоч самі назвали одну з вулиць в Маллєт улицею «Коперника». Одначе голова ради родовитий бразиліянин, чужинець, нам дальший, пан Помпев, обстав за українцями, кажучи, що раз читав життя Тараса Шевченка в перекладі португальськім і що велиукий цей поет заслугує вповні того, щоб іменем його назвати улицю міста М. Маллєт, а тим самим вчинити відповідно бажанням українського нароу, колонії Рійо-Кляро [43].