Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

276 Добрі вигляди мають висококваліфіковані інженерські сили. Бюрові сили, учителі та інші тюди подібних професій дістати працю за фахом не мають жадних виглядів. Лікарські чи які інші дипльоми не узнаються. Рільникам кредитів і земельних наділів не дають. Вони є зобов’язані працювати в сільському господарстві, переважно на плантаціях кави, бавовни, цукрової тростини і не мають права на побут в столицях провінцій. Деякий відсоток цих людей осів на провінціях по колоніях і вишукує середників життя на власну руку. В таких випадках праця на ріллі не є обов’язком. Зв’язані обов’язком праці с лишень ті. хто опинився на плянтаціях та підписав контракт праці. Найтяжчим до вияснення е питання платень, бо платня залежить і від працедавця і від пильности та здібностей робітника, а також і від місцевості. Найвищі платні є в Сан Павльо, але і рівень життя там є дорожчий. В Куритибі платні є нижчі. Пересічний некваліфікований робітник дістає 3—3,5 крузейри на годину. На цю платню може вижити двоє людей. Кваліфіковані робітники дістають майже подвійно. Ще тяжче подати норми платень та заробітків на ріллі, але тут є вигляди, що кожний робітник може завести власне господарство, котре дає без порівняння вищі прибутки, ніж праця на власника фасенди. Але для цього треба мати працездатну родину. Найбільші вигляди мають рільники в Північній Парані в околицях міста Льондріна. Це є «молода» околиця з великими виглядами на майбутнє і з підсонням, що дозволяє збирати два урожаї на рік. Для технічних і гірничих робітників найліпше приймати пропозиції на працю в самому Ріо, в провінціях Ріо Гранде до Сул, Мчнас Жераіс, Сан Павльо. В Парані і самій Куритибі з огляду на численні попередні транспорти вигляди на роботу гірші. Згадані ж вище околиці з огляду на клімат і на високий розвиток промисловости цілком відповідають вимогам нашого європейського робітника.