Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

288 нема. Належить вона до міліонера Арґеля і жида барона Гірша. Останній закупив певну скількість землі від Агреля і призначив її під кольонізацію жидів. Агрельо також переводить кольонізацію своїх земель. Перші осіли тут французи, німці й жиди. Згодом французи й німці покинули Дору і лишилися самі жиди. Пізніше прибули українці, чехи й словаки, але і з них сьогодні мало лишилось. Були дві причини, шо вони покидали Дору. Перша, коли переселенець натрапив на селітровий ґрунт, а друга, коли високоположений грунт не можна наводнювати. З тих причин переселенці покидають невдячну землю і їдуть дальше шукати праці, щоби заробити на шматок хліба або стрінути нову невдачу. Для закупна землі є тут такі умовини: По перше, коли хто хоче тут поселитися, мусить власними руками викорчувати 5 – 6 гектарів землі, покопати рови для наводнення і тоді щойно, коли земля вичищена, дає Арґельо на кредит дріт до обгородження це землі і насіння на засів. А коли хто може власними руками при вести до порядку 12 гонтарів, дістане в кредит косарку, а навіть грабачку. Колиж переселенець заведе сяку-таку господарку, толі сплачує власникові за заняту і приведену до порядку землю. За гектар платиться від 30 до 100 долярів. Речинець сплати триває 33 роки. З мойого погляду тутешні господарські умовини мають для українських емігрантів чимало й інших злих сторін. Найважніше де умовини наводнювання. Підливання тут чергове. Вода з річки пливе ровом і наперед перший господар черпає і підливає, потім другий, третій і т. д. Трапитися може таке, шо в сухі місяці води в річці небагато і перш господарі попідливають свої поля, а дальшим вже не стає води. Тоді пропадає вся їх праця і засіви. Віктор Ляц [62]. 1930. Листопад. ЛИСТ З АРГЕНТИНИ. „Ілюстров. Курєр Цодз.“ з дня 20 листопада ц. р. подав такий лист, який прийшов до редак ції від якогось робітника в Аргентині: