Коваль Г.П. Українці за океаном / Геннадій Павлович Коваль. – Миколаїв, 2020. – 337 с.

289 «Ми, польські емігранти в Аргентині звертаємося через «Іл. Курєр Цолз.» за помічю до ч оіпих братів у Польщі (Підкреслення «ІКЦ»). Від кількох тижнів, від коли польський уряд забрався до ліквідації українських терористів у Сх. Галичині – падемо жертвою тутешніх Українських емігрантів, котрі кермуються крайнім шовінізмом і ненавистю до всього, шо польське. „Як відомо, ми, поляки, маємо в Полудневій Америці з причини фальшивих понять тутешніх мешканців виїмково злу славу: уявляють собі мас як диких людей, а Польщу як некультурний край. Слово „поляко" (поляк) і „русо" (росіянин) значить тут шось найгірше, тому наш емігрант не може тут дістати праці. Але українці, завдяки своїй пропаганді, мають добрі посади і там, де один з них дістанеться, тягне за собою інншх своїх братів. „У нашій фабриці консерв у Росяріо працює біля 2.000 людей. З нього є половина українців, а може 30 поляків. Майже всі начальники є італійцями або українцями. З хвилиною, коли з Польщі наспіла вістка, шо в Східній Галичині піднято боротьбу з українськими терористами, зачалася нагінка проти тих 30 поляків, котрі працюють у фабриці. Отож начальники українці склали фальшиве донесення про всіх поляків, представили їх за бандитів, за шо всіх нас викинено з фабрики, як зредукованих робітників. «3 тої причини повстала під фабрикою сварка і ж полякями й українцями, а один з поляків, Павло Прокеш, котрому сказали «лях – бандит», ударив українця по лиці, за шо оден з українців пробив ножем Прокеша, який погиб на місці. Поліція робить тепер слідство, але воно є тільки формальністю, бо колись заб’ють поляка, то тутешня поліція не звертає на те великої уваги». При кінці автор цього листа пише: «З тої причини кличемо помочи. Гайдамаки грозять нам пімстою і ми не знаємо, за що» [63]. 1931. Липень.